І тьмариться світ од них, і темніє в очах.
Величний храм гаснув і блід в синій мертвлячій імлі; полиняли, як ганчірки, його блакитні, темно-зелені шовки, постиралось і почорніло срібло на узорах, гілля і квітки зів’яли... І лежать розкидані, на шматки побиті, повергнуті в порох його божественні статуї; ті найдивніші із усіх див на світі, в очах яких найдорожчими каміннями горіла жива мисль.
Синіє в синьому промінні на галявині, як на смітнику, манекен без голови; розкидані по бур’янах поодбивані руки й ноги, глиняний бюст одсвічує скляними очима.
І не кричить ніхто, на порятунок не голосить: ні голосів гніву, ні гуків обурення...
Тиша страшна, моторошна, в якій оддаються задавлені крики, затоптана гордість, погашена совість. Свіже злочинство дише і німо святкує перемогу.
І тільки на руїнах спустошеного храму, серед огидженої краси його й осміяних святощів, серед німої пустині живими запалали мовчазні чорні маки - сумні священні квітки.
Горять і блищать, як огонь гнівних фанатичних очей: «Кари! Кари!..»
«Гур-гур...» - гримить в опустілому храмі самотній переможний вистріл важкої гармати.
Сонні бори - темні полчища чорних стягів - шиплять і шумлять тисячами сполоханих гадів.
І німіють.
Гострішає тиша, густішає жахлива тінь.
А над чорними квітками немов дихнуло свіжим вітром - спалахнули з новою силою, заяскрились, і чорнішають, і горять, і шелевіють сталевим, мстивим огнем...
ОТРУЙНА КВІТКА
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання» автора Васильченко С.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧОРНІ МАКИ“ на сторінці 6. Приємного читання.
TextBook