Розділ «Частина ІІ Княжич із Вишнівця»

Великий візир прекрасно зрозумів це, а тому зібрався вже віддати розпорядження начальникові охорони забрати бранців геть із палацу. Єдине, чого він очікував, – це розпорядження султана щодо конкретного виду страти: чи то на палі їх усіх посадити, чи то на гаки начепити, як героя їхньої огидної пісеньки?!

Однак замість очікуваного розпорядження Сулейман знову звернувся до бранців:

– Я не просто так запитав. Я ж сам поет, тому хотів би вислухати вашу пісню з вуст її автора. Отже?..

Ото вже коли всі присутні здивувалися, то це тепер! Справді, вислуховувати крамольні потішні куплети, народжені в голові якогось обшарпанця, нечестивого християнина?! Куплети, де із глузуванням згадується і сам повелитель правовірних, і його покійна дружина?..

– Ти справді хочеш цього? – розв’язно запитав одноокий. По голосу відчувалося, що прохання султана зацікавило його так само, як і інших.

– Справді хочу.

У залі зависла напружена мовчанка. Схоже, бандит намагався оцінити, яого коштуватиме йому і його товаришам гнів Сулеймана як у випадку виконання прохання, так і відмови від цього. Втім, нахаби в усякому разі приречені на болісну смерть… Це було настільки очевидно, що одноокий галерник зненацька хоробро притупнув на місці й під передзвін своїх кайданів голосно заспівав:

Ой, в Царіграді на риночку

Та й п’є Байда мед-горілочку!

Ой, п’є Байда та не день, не два,

Не одну нічку

Та й не годиночку!..

Ой, п’є Байда, все перехиляє

Та й на свого Джуру все поглядає:

«Ой, Джуро ж мій молодесенький,

Та чи будеш ти мені вірнесенький?..»

Усе було зрозуміло з перших же слів. Груба майданна мова, грубий дикунський мотив, невитриманий розмір строф, часткова відсутність рими – от що це таке! А хто міг бути героєм цих бандитів, як не гордій Байда Вишневецький, що навіть під страхом смерті відмовився прийняти іслам і встати під прапор володаря правовірних?! І все це не враховуючи найдурнішого припущення, що на якомусь із стамбульських базарів (а може й не на стамбульському?!) можна було запросто купити хмільні напої. Більше того – вживати їх привселюдно!!!

О Великий Аллах!..

Втім, як недосконалість самої пісні й вибір її героя, так і ісламська заборона на вживання «меду-горілочки» у межах Османської імперії цікавили одноокого бранця найменше. Як і його довготелесого товариша, котрий тепер підспівував одноокому, при цьому пританцьовуючи на місці, наскільки дозволяли кайдани:

А Джура ж мед-горілочку Байді підливає