TextBook – Ти у свій маєток побіжиш, а в кого, може, й хати немає! – крикнув козак з сайгаченям на руках. – Та й потім: мирилася коза з вовком… Не перший рік панів-ляшків знаємо!
– Але всі ми тут накладемо головами! – встряв сотник Ворожбит. – І кісток наших гайвороння не позбирає!
– Твоїми кістками і сам ворон подавиться! – почувся вигук.
– Хай не пасталакають про мир! – загули козаки. – Не позволимо між нами клинці вбивати. Стіймо дружно!
– І нічого спішити поперед ляхів у пекло!
– Хай ліпше посли балакають, а ми послухаємо!
Коморовський звівся, обтрусив солому, поправив ферезію – довгий приталений плащ з широкими рукавами, облямований хутром та прикрашений метлицями, – і кахикнув.
– Панове козаки! Єгомосць польний гетьман хоче дійти згоди.
– Згоди з панами в козаків не буде! – пролунав голос – Не за тим ви до нас прийшли. Спершу віддайте наші урізані вольності!
– Не я урізаю ваші вольності, а сейм! – перечекавши, доки вгамуються козаки, знову почав посол. – Але я доповім єгомосці… доповім про ваші… е-е… вимоги.
– Що там теревені правити! – знову вихопився наперед Козир. – Вам наступили на хвоста, а ви силкуєтесь його вгору задерти. Приставайте до панів, і край!
– От іменно, що всім нам буде після того край! – крикнув козак з сайгаченям на руках. – Пани тільки й чекають, аби ми склали шаблі та повернулися до них спинами.
– Ляхи нас не посміють і пальцем зачепити! – надривав голос Козир. – Ми розійдемося по волостях, і все.
– А може, й так… – почувся непевний голос. – Дідько його знає, як воно ліпше. Коли б знаття, де впадеш, то й соломки підмостив би.
– Ми панськими посіпаками не будемо! – залунали обурені голоси. – Хто хоче, хай біжить до панів і не каламутить води!
Козир прикусив язика.
– Пане посол! – смокчучи люльку, озвався Гуня. – На яких умовах польний гетьман гадає почати з нами переговори?
– На умовах сеймової Ординації. Це значить…
– Шість тисяч реєстру, – закінчив за нього Гуня. – Гетьман і старшина із шляхти. Козаки стають хлопами у панства. Про волю й балакати нема чого. Чи було коли таке в дідівщину?
– Не було! – загули козаки. – Ні в дідівщину, ні в батьківщину! Ми нащадки вольних козаків!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Вилітали орли, вилітали сизі…“ на сторінці 69. Приємного читання.