TextBook – Стою, – глухим, низьким голосом одказує отаман. – Хай пан не боїться, я руки бруднити об нього не стану.
– Ти хто такий, смерде схизматський? – вигукує полковник.
– Отаман Путивль. А ти хто?
Потоцький кривить рот в подобі посмішки.
– А я – полковник коронного війська.
– А-а, полковник… – розчаровано тягне отаман. – Я собачим лайном не цікавлюся.
– Пся крев!.. – зблід Потоцький і схопився за руків'я шаблі. – За твої глузи я тебе проштрикну шаблюкою!
– Спробуй, якщо вистачить моці!
– Я велю тебе на міському плаці посадити на палю! – аж шаліє полковник. – Побачимо, як ти тоді будеш глузувати!
– Дякую за честь! – злегка вклонився отаман. – Паля – то істинно козацька смерть. За Україну я готовий на все!
– Брешеш! Тобі не Україна потрібна, ти грабувати зібрався!
– Пан полковник міряє мене своєю міркою? – питає отаман.
Потоцький вихопив було шаблю, та передумав.
– Ні, – важко дихає він. – Не сподівайся на легку смерть. Я тобі придумаю тортури пострашніші!
– Пани на це діло мастаки!
– Дещо тямимо, – з погордою озвався Вишневецький.
– На підлість ви здатні! – люто глянув на нього отаман. – Недарма сказано: не вір чорту і пану! Іуда! Ти ж чесне слово давав відпустити людей за мою голову!
Вишневецький наливає в кубок іскристе вино і, смакуючи, довго, з насолодою п'є. Зрештою озивається:
– Хлопам, як і худобі, можна скільки хочеш чесних слів давати!
– Вдруге панові доведеться туго, бо ми на слово не повіримо!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Вилітали орли, вилітали сизі…“ на сторінці 38. Приємного читання.