Розділ «Книга перша Обізвався серед Січі курінний Сулима»

– Ти ніби аж повищав, Іване?

– Ростемо, брате, ростемо.

– Я думаю. Таку фортецю відхопити! Іч, сяє, як те сонце.

– Та й ти – як той місяченько…

Отамани засміялися, поляскуючи один одного по плечах.

Остряниця був вищий і худіший за Судиму, тому й здавався сухим, колючим і ніби аж непривітним. Все у нього було гострим: великий ніс, підборіддя, і погляд великих чорних очей також був гострим. Та ледь Остряниця посміхався, як лице його враз м'якшало й привітнішало, ніби вигодинювалося після негоди.

– Прошу до нашої господоньки.

– Нічого собі господонька, – озирався на всі боки Остряниця. – І все це тепер наше?

– А то ж чиє?

Йдучи фортечним двором, розмовляли.

– Але ж і чисто в тебе, Іване, – дивувався Остряниця. – Як у світлиці дбайливої господині.

– Два дні після колишніх найманців сміття вигрібали, – сказав Сулима, зморщивши носа. – Загидила німчура фортецю так, що й ступити ніде було. Гірше, ніж у конюшні. Прибрали та чебрецем посипали. Вдихнеш чебрець – і наче в степу себе почуваєш.

– Кошовий цікавиться, як у тебе справи, Йване.

– Живемо – сухарі жуємо.

– Харчу вам невдовзі підвезуть, – запевнив Остряниця.

– А що нам далі з лядською фортецею чинити? Чи жити у ній, чи за димом пустити? – поспитав Сулима. – Як Січ-мати гадає?

– Жити, Іване, жити, – твердо мовив Остряниця. – Заради цього й приїхав до тебе. Кошовий з старшиною ухвалили: фортеці не руйнувати, буде в ній стояти наша, запорозька, залога. Маю ще одну приємну вістку, – Остряниця посміхнувся, його гостре лице враз заприязнилося. – Кошовий дякує тобі й козакам твоїм за лицарство й відвагу… А ще кошовий отаман велів мені передати, що Іван Сулима віднині вже не курінний отаман, а військовий старшина.

– Чи ж не високо мене піднімає кошовий?

– По заслугах. Чин військового старшини – високий чин. До всього ж кошовий настановлює тебе головним отаманом Кодацької фортеці.

Прийшли до комендантської хати. Під вікном сидів Ярема Летючий і стругав палицю. Вгледівши Остряницю, схопився, але враз стримав себе й статечно привітався.