TextBook Леонід П'ятаков, якому визначено більшовицьким комітетом провадити роботу серед гарнізону, сів на мотоцикл, дав газ і закурив по Госпітальній, через Бессарабку – до центру міста. Папір, на якому записано резолюцію, він навіть не встиг заховати до кишені, – він тримав його у руці, покладеній на руль, – і папірець білою голубкою лопотів попереду мотоцикла проти струменя вітру.
Тоді Литвин-Сєдой дістав змогу повернутися і до першої резолюції: вітати царицинців та кронштадтців і вимагати влади Радам!
Величезний майдан одним голосом гримнув:
– Схвалити! Вимагати! Влади Радам!
Та тут трапився інцидент.
Старий Іван Бриль раптом загорлав:
– Геть! Нема згоди! Є проти!
– Ти, ти що? Здурів, свате? – ухопив його за руку побратим Максим Колиберда, бо Іван вже розштовхував людей, заміряючись бігти до трибуни. – За владу ж Радам голосуємо!
– Нема моєї згоди на владу Радам!
– Він що, контра? – поцікавився якийсь солдат-понтонер поруч. – За Тимчасовий уряд адвоката Корейського? Так ми йому зараз… – Він навіть почав засукувати рукава.
– Сам ти контра! – озлився Іван. – Солдатською кашею напхав черево, так і в голові тобі не варить! Якого дідька нам вимагати влади Радам, раз у тих Радах меншовики та есерики позасідали? Чув, яку резолюцію записали? Протестую, як старий соціал-демократ!..
Солдат-понтонер, що брався вже засукувати рукава, спинився ошелешений.
– Хлопці! – гукнув він. – А дядько правду кажуть! Нема нашого довір'я цим сучим Радам! Геть їх, раз вони вигнали наших більшовиків!
– Вірно! – підхопило ще кілька голосів. – Геть Ради разом з Тимчасовим урядом!
Ці голоси зустріли вигуки обурення. Але на голоси обурення відгукнулися знову обурені голоси. Над майданом завис немовчний гамір. Мітинг бурхав і вирував.
В цей час на автоплатформі з'явився Іванов.
І це було дуже слушно: появу свого улюбленця печерські робітники зустріли оплесками. Мітинг притих – всім цікаво було почути, що ж скаже на це Андрій Іванов? Тільки з кутка скандували молоді арсенальські підмайстри – учні школи, відкритої зараз при «Арсеналі» заходами Іванова:
– Здоров, Іва-нов!
Іванов гукнув:
– Наша резолюція, товариші, щоб підтримати царицинців та кронштадтців і вимагати влади Радам, – правильна! Тільки щоб прилучитися і нам, киянам, до всенародної боротьби за Ради, мусимо наперед наші Ради зробити – більшовицькими!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мир хатам, війна палацам [Серія:"Історія України в романах"]» автора Смолич Ю.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Червень“ на сторінці 27. Приємного читання.