TextBook – Сам іди їх допитуй! Насилу втік.
– Напудив! Теж мені вояка! Тільки пити вмієте.
– А як вони за кулемет схопились.
Лец-Отаманів хутко зайшов до старшинського купе. Усівшись за стіл, на якому стояла пляшка, старшини вже весело ляпали картами. Чижик грав щось сумне і тривожне.
– Панове, – сказав Лец-Отаманів сердито, – ми так дограємось до заколоту. Козаки вже за кулемети хапаються. Пане полковнику, накажіть зразу ж заарештувати зачинщиків!
Забачта п'яно ухмильнувся:
– Ви ж хазяїн.
– До біса з кривлянням!
– Арештовуйте хоч і весь дивізіон. А-а, дозвольте, за віщо? Вам налити?
– Ви ж чули: за кулемет хапаються.
– Який, де?
Лец-Отаманів роздратовано махнув рукою:
– Ходім, Карюк!
Вони попростували до вагона телефоністів. Біля нього юрмилися козаки. Певне, побачивши сотника, із юрби вийшла Ніна Георгіївна. Вона була збентежена, але намагалась не показати цього.
– І ви тут? – здивувався Лец-Отаманів.
– Безобразіє! – проговорила вона, стрельнувши сердитими очима на бунчужного.
Тут же топтався й Кудря. Обидва вони були стурбовані і ніби почували себе в чомусь винними. У вагоні, брутально лаючись, вовтузилися з кулеметом Кавуля і Смицький. Ніна Георгіївна з ображеним виглядом звернулась уже до сотника:
– Повертаюсь із прогулянки, а вони знову… Уже й кроку жінці не можна тут ступити. Така армія?
– Хто?
– Ті самі. Коли б не ваш бунчужний, чи й врятувалася б.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голубі ешелони Повість“ на сторінці 55. Приємного читання.