TextBook – Не буду. Ви хочете зробити з мене другого Чижика. Щоб я вбивав не питаючись? Не буду пити!
– Пий, все одно колись повісять.
– Я ще сам тебе повісю!
Після п'яного тосту ад'ютант Кований, розтираючи широкою долонею по колючому підборідді масло, витяг до столу господиню й силоміць посадив собі на коліно.
Начальник станції, отетерівши спочатку від таких високодержавних гостей, а тепер – від прискореного наступу на його дружину, з розгубленою посмішкою намагався вирвати її з п'яних рук:
– Вам би дівчонку…
– Ми люди непереборливі, – відказав старий Карюк і вщипнув господиню за те місце, під яке силкувався підсунути й своє коліно капітан Трюковський.
Комісар, що вже намовляв заспівати «нашу парубоцьку», раптом відкинувся назад і, ніби лещатами стиснутим горлом, завів: «Во Іордані хрещається тебе, Господи…» Не на той глас!.. – І він покрутив одчайдушно головою. – «Чіжіла ти, безотрадна, доля бідняка», – і, схилившись до старого Карюка, чмокнув його в щоку.
Карюк витер скоринкою хліба поцілунок і тихо запитав:
– Невже ж таки ніяк не можна повернутися додому?
– Всіх до ноги вирізують. Раз ти українець або побачили на стіні Тараса Григоровича – амба!
– Та господи, який із мене українець? Ну, Андрюшка – це синок мій – у себе там, у семінарії, нахватався мужицького духу, а я хіба тільки щоб поспівати.
– І за те, щоб поспівати, – до стінки.
Карюк зітхнув:
– Хуторка шкода. Без хазяїна, самі знаєте, розповзеться все.
– Були хуторки, тепер – амба! – закрутив головою комісар. – От землі возідоша, в землю ізидіше.
– Ми їх з горлом видеремо! – вигукнув молодий Карюк і брязнув склянкою об стіл. – Бий більшовиків!
– Стріляй їх! – гукнув хорунжий Сокира, чорний, озвірілий, і всадив кулю в самовар.
Куля пройшла кип'яток і, ніби ошпарена, кинулася через кімнату. На дорозі їй попався буфет, потім двері і нарешті в другій кімнаті – колиска з дитиною. Господиня заверещала не своїм голосом. Кип'яток через дірочки дужками, паруючи, лився на стіл. Молодий Карюк, захоплений із такого видовиська, всадив у самовар ще одну кулю.
Пищимуха схопився за карабін:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голубі ешелони Повість“ на сторінці 53. Приємного читання.