Розділ «Голубі ешелони Повість»

Чижик ще здалеку крикнув:

– Він уже на пероні.

– Хто він?

– Отой, з бородою.

– Той, та не той, – спокійно відказав Береза, – наш не вернеться. Так як, як, хлопці?

Маркіян хватався за боки і крізь сміх випльовував слова: – «Арештувать, – кажу, – і негайно контрибуцію думськими або керенками». А Шкет як визвірився: «Слухаюсь, – говорить, – ваше превошходительство». Як не зареве ж тоді крамар, та навколішки… Ще й пару керенок додав. Тільки, говорить, щоб по-хорошому. Так Шкет з версту його гнав до села. Тепер сюди й носа побоїться показати.

– Так що ти, Чижик, забирайся до біса, – сказав Богиня.

– А гроші?

– Чуєш же, що наш і десятому закаже, як скуповувати крадене.

– А ти що говорив? Скажи тільки, коли вийде, а там уже Шкет справиться.

– Дай йому, Береза, раз потягти з пляшки, а вдруге – по потилиці.

Чижик тремтячими руками, мов дитина до соски, присмоктався до пляшки.

Хлопець в кашкеті гімназиста не зводив колючих очей з телефоністів. Богиня нарешті озлився:

– А ти, жлоб, чого стукаєш баньками? Сала захотів, чи що?

– Самі жеріть його, бандюги! – сердито огризнувся хлопець. – Називається – захисники України. Якої ж думки будуть про нас селяни?

– Начхать нам на твоїх когутів. А ти що, не грабоване їси? Гадаєш, нас постачають з доброї волі твої селяни?

Поїдь з фуражирами, подивись, як виють баби за корівками. А нам що – сьогодні тут, завтра – там!

– Бандити ви, а не козаки!

– Сам ти кізяк! Розпащекувався. Ану марш перевіряти телефон, доки твоя самостійна морда ціла.

Хлопець з перекривленим від безсилої злоби обличчям виліз із вагона й пішов тинятись по колії.