TextBook – Наволоч ви, от що! – раптом сердито гримнув на них козак у папасі із синім шликом. – Недаром нам говорили німці в лагерях, що ми темний народ. Вони – і то дбають про нашу неньку Україну, а ви тільки про домівку думаєте. Шкурники ви після цього, а не козаки!
– А то вже ми знаємо, як німці дбають про нашу неньку. І досі ребра болять. Ось і розписку бережу за взятого кабана. Може, ти заплатиш?
Його перебив Богиня:
– Ша, хлопці, сотник їде.
Телефоністи хутко юркнули під примістку з дошок.
Сотник Лец-Отаманів зіскочив з коня і, кинувши до джури повідки, повернув до перону, але під ноги підвернувся діловод Чижик.
– Пане сотнику, – улесливо проговорив він, – кажуть, ви сьогодні діжурний?
– Щось клянчити хочеш?
– Ні, я нічого, я так, од щирого серця. Я зараз роблю звіт.
– І прийшов чарки просити?
Чижик мовчки закліпав очима над гострим носиком.
– Я тебе, Чижик, до піхоти відправлю.
– Я ж тільки хотів вам сказати… Що ж я хотів сказати? Ага, на вас там чекає один. Каже, тільки сотника йому.
Лец-Отаманів хутко повернув до канцелярії, а Богиня й Береза вилізли з-під примістки й кинулися до Чижика:
– Хто чекає, сліпота куряча?
Чижик апатично подивився своїми кролячими очима на стурбованого Богиню і, не відповівши нічого, почовгав повстяниками по снігу. Береза схопив його за плече:
– Кажи, Чижик чортів!
Чижик хворобливо скривив своє розписане сизими жилками обличчя й немічно відказав:
– Хоч би одну чарочку…
– Пляшку дам, кажи!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голубі ешелони Повість“ на сторінці 46. Приємного читання.