Розділ «Голубі ешелони Повість»

– Вибачте, ми до свого вагона.

– Чекайте-но, ви ж не встигнете, а пані й зовсім загубиться в снігу, – проговорив професор.

Ніна Георгіївна збентежилася:

– Там речі мої, я навіть не встигла замкнути чемодан. Побіжимо, прошу вас.

Але поїзд смикнувся, зарипів і покотився прискореним ходом.

– Ну куди вам по такому снігу, – сказав Лец-Отаманів, – а за речі не турбуйтеся. До купе ніхто не зайде.

Вибачте, – проговорив він уже до дипломатів, – до першої станції будемо у вас.

– А, будь ласка, хоч і до Одеси.

5

Ніна Георгіївна все ще не могла заспокоїтися, нервово м'яла хусточку в руках і слухала вже неуважно. Загнибіда тупо дивився в темне вікно й чухав потилицю:

– Одеса, ой, Одеса. Біда нам буде, пане Тодосю, з вашим темпераментом. Ви хоч завтра перепочиньте від чарки, а то французи – хай вони зашморгнуться – дуже вже тендітні.

– Начхать мені на французів, – відповів Тодось. – Україна двох ваших Францій варта.

– А поки що вони на нас чхають, ой чхають, та ще й вимагають, щоб їм на здоров'ячко казали.

Лец-Отаманів устиг уже оволодіти собою і, запаливши цигарку, запитав ніби між іншим:

– А з цих переговорів вийде щось?

– Бог його святий знає, – відказав Загнибіда, чухаючи вже волохаті груди, – бог його знає. Полковник їхній, Фрейденберг, такого заспівав, що й гай-гай. Ви, каже, більшовики. Еге. Більшовики, каже, та ще й другого сорту, по-нашому – гатунку. Володимир Кирилович десь там ляпнув для годиться два слова про землю для селян, і вже вчепилися. Тепер в одну душу: пан Винниченко – більшовик. Геть його з Директорії!

– Володимир Кирилович навіть зареготав, як почув про це, – сказав скрипучим голосом професор. – Доручив передати французам, якщо вони цього бояться, нехай приїдуть і подивляться на наш режим, тоді, каже, напевне заспокояться.

– Вигадали теж, що ми розстрілювали добровольців[8]. За умову, що склали з німцями, присікались. Але найбільш обидно за нашого батька Петлюру.

– А хіба що? – насторожено спитав Лец-Отаманів.

– За бандита вважають нашого батька отамана в Європі, – зітхнув Загнибіда.