TextBook – Словесністю займалися, пане сотник, – знову відповів за всіх бунчужний.
Лец-Отаманів ображено шарпнувся:
– Словесність різна буває. Це в газеті було чи прокламація? Де взяли?
– А-а, то Кудря щось там чув на Знам'янці, брехні якісь, ніби переговори… Хто там захоче з нами балакати!
– Дай сюди!
– Що, папірець? Хлопці, де вона, та бомажка?
Кароокий козак, що допомагав молодій пані сісти у вагон і якого бунчужний назвав Кудрею, з глузливою посмішкою сказав:
– Скурили вже.
– Скурили вже, анахтеми!
– Хіба вони, пане сотнику, розуміють, що такі речі треба берегти? Може, й начальствові цікаво знати.
– Не прикидайся дурником. Ми ще з тобою побалакаємо. Хто був із вас машиністом?
Виявилось, що ніхто паровоза не знає, а може, й не признавалися.
– Тримайте кулемети напоготові. Всіх підняти!
Сотник сердито грюкнув дверима й пішов далі, щоб разом перевірити й варту. Позаду з вагона почувся дружний регіт. Цей регіт ніби стьобнув його батогом. «Оце така свідомість? Хіба тільки йому самому потрібна Україна?» Стало обидно до сліз, і сотник уже просичав:
– Борці, називається, за визволення… Потрібна їм та нація, як мені ложка уві сні. Кожуха та повстяників казенних пару – це подай, а потім: «Бувайте здорові, моя хата скраю».
– Вартовий!
Вітер підхопив його сердиті вигуки, кинув на платформи, де стояли, задравши задубілі голоблі, вози і гармати, відніс по той бік у степ і змішав із посвистом дикої віхоли.
– Вартовий! – ще раз крикнув сотник уже біля темних теплушок, де гримали об підлогу копитами коні, але у відповідь ніхто не відгукнувся.
– «Гаразд же, ви в мене будете знати, що таке армія Директорії. Досить панькатись: або – або!»
4
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голубі ешелони Повість“ на сторінці 14. Приємного читання.