TextBook – Стій!
Двоє козаків від несподіванки випустили третього, цивільного, і він, цупко тримаючи дорожній саквояж, ляпнув на сніг. Лец-Отаманів підійшов ближче. Його обличчя поруч із стволом нагана було, напевне, настільки лютим, що двоє козаків, Кавуля й Береза, враз виструнчились.
– Це що таке? – запитав їх сотник, тикаючи наганом у цивільну спину на снігу.
– З буферів зняли! Мабуть, шпигунський агент.
– Пане командире, – заволав, підводячись із снігу, миршавий чоловічок із ріденькою борідкою. В рудому волоссі білів сніг, як пташиний послід у бур'яні. – Який з мене шпигун? Я навіть не знаю, з чим його їдять. Я собі знаю шити шапки.
Презирлива гримаса перекривила обличчя Лец-Отаманова.
– Лазите тут…
– Два тижні валяюсь на станціях.
– Куди ви його тягли?
– До штабу, пане сотнику, – відказав Береза, уже осмілівши. – А він тікати.
– Пане сотнику. Ну, скажіть скільки, я заплачу двічі. Мені тільки до Балти.
– Воювати треба, а не забивати станції.
– Хіба без мене вже не обійдуться на війні?
– Обійдемось! – Повернувся і пішов.
Ні благання шапкаря, які чулися ще довго, ні постріл, що пролунав потім із яру, його вже більше не турбували. Але зараз до цих хлопців у нього спалахнули скажені ревнощі. Він пожадливо глянув на переполошену Ніну Георгіївну, потім знову на ріг вагона і з погрозою сказав:
– Хай тільки посміють… Ні, ви не бійтеся…
– Я не знаю, як вам дякувати. Ви тільки подумайте, що б вони…
– Даруйте, пані, ґречність не вживається з війною.
– Але ви врятували мене, пане сотнику!
– Ну, облиште, заспокойтеся.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голубі ешелони Повість“ на сторінці 16. Приємного читання.