Розділ «Облога ночі Роман»

У приміщення профспілки набилося повно людей. Тут зібрався страйковий комітет, прийшло багато й тих, що вимагали припинення роботи на шахті, роззброювали варту. Зійшлися і всі комуністи. Заглянув було й Варивода. Він не приховував задоволення з чуток про донських козаюв, навіть спробував поіронізувати над стурбованим виглядом комітетників, але йому відповіли такими недвозначними репліками, що Варивода вирішив за краще скоріше ретируватися, доки його не спустили по східцях.

Розмови точилися навколо страйку, а найбільше навколо козаків.

– Невже ото до них і революція не доходить? – дивувався Гордій Байда.

– Отож до Вариводи не дійшла, – відказував Семен Сухий. – А чому? Корінь куркульський і душа вовча. Візьміть хоч того ж Задою. Ніби й трудящий чоловік, а настрій куркульський: того обдурити, там підкупити, бо спить і бачить себе підрядчиком, а потім і хазяїном. Задля цього він ладен самому чортові душу продати, не те що сивокозам.

– Ну, мабуть, небагато знайдеться чортів, щоб мали душу, чорнішу за нашого Сивокоза.

Інженер Малахов і конторник Погода розмовляли з Мостовим.

– Найкращим барометром політичної ситуації, – казав Малахов, – є наша адміністрація. Вчора припинили підвозку вугілля до робітничих квартир.

– А я думаю, чому це така затримка, – сказав збоку шахтар. – Так он воно що.

– Значить, ти неблагонадійний, чоловіче.

– Я бачив список на співробітників, – сказав Погода.

– Багато в списку? – спитав Мостовий, якого ця звістка ніби аж порадувала.

– Чоловік п'ятнадцять.

– Тільки на одній шахті? Так це ж добре! І співробітники з нами! Значить, інтелігенція вірить у партію більшовиків.

– Це ще не показник, товаришу Мостовий, – сказав інженер. – Ось як не злякаються козаків, як стоятимуть і далі за страйк, тоді і я скажу, що їх не тільки економічний бік цікавить.

Наближалась уже північ, але люди все ще не розходились. У шибки бив, як крилами, вітер і шарудів снігом. Всі уявляли, як зараз у степу, але ніхто про це не говорив і тільки з надією прислухалися до звуків у селищі. Коли перейшло вже за північ, під вікнами нарешті затупотів кінь.

– Гриць приїхав, Духота!

Гриць Духота зайшов до кімнати увесь засніжений і впав, як підкошений, на стілець. Маленькі вуса його обернулись в крижані бурульки, що зовсім закривали рот. Щоки вкрилися білими плямами.

– Три, три рукавицею! – закричали в один голос кілька чоловік. – Щоки відморозив!

Але Духота тільки немічно поворушив руками й посміхнувся. Гордій Байда заходився біля нього сам. Духота відхилив його рукою, дістав із-за пазухи білі листочки й мовчки подав Мостовому. Це були накази начальника поліції Макіївського гірничого району. Всі припали до них очима. Наказ № 1 був підписаний осавулом Жировим. Він оголошував населенню Юр'ївки і району одержані ним телеграми командувача Донської армії генерала Денисова. У першій говорилось: «Робітників заарештовувати забороняю і наказую розстрілювати або вішати…» У другій – «Наказую всіх заарештованих робітників повісити на головній вулиці і не знімати три дні…»

– На першій лінії своїми очима бачив уже двох, – проказав серед мертвої тиші Духота, – висять на стовпах.