TextBook Ворота із двору варти виходили на другий завулок. Кілька чоловік кинулись за ріг. Десь справді було чути, як торохтіла бричка кованими колесами, але її вже не видно було.
– Догнати, догнати! – кричали на всі голоси.
– Один чи скільки втекло?
– У бричці сиділо двоє, – сказала жінка, – я саме дорогу переходила. Мало не переїхали.
Через майдан проїздив селянин возом, запряженим одною шкапиною. Байда штовхнув у плечі двох, потім ще й третього із загону самоохорони:
– Сідайте на підводу, доганяйте. Це вони за підмогою гайнули.
Віз із самоохоронцями задеренчав шалівками і довго ще тягся через майдан.
– Такою шкапою доженеш!
– Я ж казав, що заарештують посланців!
Але посланці в цей час вийшли із дверей варти.
– Не буде діла, хлопці! – гукнув один.
– Миром не хочуть і слухати, – додав другий.
– А начальник навіть і носа не показав!
– Значить, таки справді втік!
– А ще сказали: коли надумаємо обстрілювати, поставлять перед вікнами арештованих.
– А ти Ілька там не бачив мого? – спитав збентежено Байда.
– Не бачив!
Максим Мостовий слухав мовчки. «Коли втекло двоє, – думав він, – то в приміщенні не більше тринадцяти гайдамаків. Який настрій у шахтарів, вони добре розуміють і стріляти не насміляться. Не такі вже вони хоробрі, а знаючи, що приходить їм край, і поготів не будуть ризикувати головою».
– Тоді ще раз піди скажи тим дурням, – звернувся він до вартового, – чекаємо п'ять хвилин. Не викинуть зброї у вікна, нехай на себе пеняють.
Вартовий слухняно пішов у приміщення, але назад не повертався. У всіх кімнатах враз погасло світло.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Облога ночі Роман“ на сторінці 94. Приємного читання.