Розділ «Облога ночі Роман»

У штабі полку, крім уже сивого полковника, сидів ще рудий капітан. Можливо, це був той самий начальник контррозвідки, який доводився Павлюкові рідним дядьком, тому Курибіда намагався не пропустити з їхньої розмови жодного слова. Капітан був веселий і розважав полковника спочатку анекдотами, потім спитав:

– А ви чули, пане полковнику, про бій Тамбовського полку з партизанами?

– Дещо чув.

– А про те, як невдаха Мирський позбувся свого грузовика, а разом з ним і фельдфебеля?

– Цього не чув! Розкажіть, будь ласка. – Полковник прибрав зручної пози. – Щось Мирському не везе.

– Пренеприємна історія, пане полковнику. Очей тепер не може показати.

«Історія», про яку розповідав рудий капітан, трапилась зразу ж після бою з Калинівським партизанським загоном. Полковник Мирський, довідавшись, що партизани намагаються з'єднатися з Червоною армією саме в розташуванні його полку, не чекаючи на результати бою, подзвонив до штабу бригади і впевнено сказав: «Чекайте на ранок цікавих новин!»

І що далі розповідав капітан про злощасну пригоду з Мирським, то більше сміявся полковник, але почувши ще раз в подробицях про з'єднання партизанів із Червоною армією, посуворішав:

– Виходить, що й цілу роту ще втратив! Шкода, що не впіймали цього бандита. Як його – Байда? Стільки неприємностей наробив полковникові Мирському.

– Він і державну варту обеззброїв у минулому році, – вставив Курибіда, який сидів у кутку біля телефонів.

Капітан здивовано озирнувся на несподіваний голос.

– Хто?

– Цей самий Гордій Байда, пане капітане.

– А ти що, знаєш його, чи що?

– Я був саме тоді на їхній шахті.

– Він що, офіцер? Стань як слід, коли з тобою розмовляє старший!

Курибіда виструнчився і вже дерев'яним голосом затарабанив:

– Нікак нєт, пане капітане! Гордій Байда був тільки вибійником на Калинівській шахті.

– Ну й брешеш. Звідкіля тоді в нього таке знання військової стратегії?

– Не можу знать, пане капітане! Я його сам бачив… – Курибіда загнувся й почервонів.