Розділ «Облога ночі Роман»

Телефоніст Курибіда після першого слова смикнувся вперед, але, почувши незнайоме прізвище, знову закляк на місці. Він був збентежений. Капітан враз чомусь обернувся і втупився в нього очима. Курибіда в розгубленні нахилився над телефонними апаратами.

– Ти кажеш – Василь Баканов? – перепитав вкрадливим голосом капітан.

– Ні, Ілько Баканов.

– Написано – Василь. Це ж твоє посвідчення?

– Моє. То помилка там.

– Це ми зараз перевіримо. Номер є? Є!

– Зараз принесуть довідку, – сказав ад'ютант.

– Хто ж ти такий? – спитав полковник, облишивши читати папери. – Щось ти дуже гоноровитий, братику.

Ілько обвів присутніх холодними очима. Курибіда дивився із свого кутка розгублено, ніби чогось вагаючись, ад'ютант байдуже чистив нігті і був незадоволений, що заради дезертира полковник затримує його з паперами. Полковник, не чекаючи нічого особливого, все-таки наставив вухо, тільки капітан був збентежений, що юнак, на якому він хотів продемонструвати перед полковником своє уміння, виявився таким податливим.

– Так хто ти такий? – повторив він.

Ілько блимнув на нього з-під насуплених брів:

– Я вже сказав.

У цей час зайшов писар і подав ад'ютантові папірець. З ад'ютанта враз злетіла байдужість.

– Цікаво! Посвідка належить рядовому Ухову.

Капітан взяв довідку до своїх рук.

– Ухов, Ухов. Правильно! А де цей Ухов зараз?

– Дозвольте, – сказав писар, – рядовий Ухов забитий у Юрі ївці під час наскоку банди Гордія Байди.

– Так, так… Зрозуміло, – сказав капітан, натиснувши на «міло», і встромив у Ілька очі, як шила. – Так ти он який доброволець. Партизан? Кажи!

Ілько мовчав, тільки іноді зиркав на полковника, який від здивування навіть одкрив рот.

– Розумієте, пане полковнику? – сказав капітан.