TextBook – Так-так, Олесю, маєш рацію: насамперед, Божа милість повинна звернутись на Августу.
– Вірно, Кирилко, братику мій дорогий… От бач, як ти порозумнішав: і старшого брата нарешті слухатись почав, і про Украйну, і про справу нашу згадуєш… Не те що раніше!
– Ну, раніше я молодим дурником був, геть не розумів, за що в цьому житті боротися треба… А тепер саме життя мене навчило!
– Тільки б не запізно ти порозумнішав, Кирилко…
– Не хвилюйся, Олесю: на все свій час! Очевидно, і я дійшов до цього свого розуміння вчасно. І тільки тепер, мабуть, зрозумів остаточно прислів'я, що його любив повторювати наш батько: всяк своїм розумом живе, як знає! Пам'ятаєш?
– Ще б пак! А тепер поклич сюди Тимоша.
– А чи не краще всіх запросити?
– Будь ласка, зроби, як я кажу! Ти ж навчився до мене дослухатися, хіба ж ні?..
Кирило Григорович на хвилинку виглянув з опочивальні, щоб кликнути старого Тимоша – колишнього сусіда по хутору, а тепер найбільш довірену людину в Анічковому палаці.
– От що, Тимоше, принеси-но сюди скриньку, – звернувся Олексій Григорович до служника, ледь той переступив поріг опочивальні.
– Яку скриньку?
– Ну-у-у… ту саму! Зрозумів?
Тиміш мовчки кивнув, вийшов і через якийсь час приніс розкішний ларчик цінної деревини з вирізьбленим на кришці двоглавим орлом і вигадливим візерунком на стінках.
– Ні, не те ти приніс, не те!..
Старий розгублено завмер посеред кімнати. Тоді Олексій Григорович якомога стишив голос і ледь чутно прошепотів:
– Принеси скриньку, у якій матінка гроші зберігала! Тепер зрозумів?
– А-а-а, он воно що!
– Природно.
– Так одразу й потрібно було попросити…
– Сам би міг здогадатися.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пустоцвіт [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 19 Прохідний пішак“ на сторінці 5. Приємного читання.