TextBook Ніхто не очікував таких слів, а тому не зрозумівши їхнього значення, присутні інстинктивно скупчилися біля вмираючого. Однак Олексій Григорович повільно підняв праву руку, махнув нею в напрямі дверей і пояснив:
– Нехай усі вийдуть геть… Тільки Кирилко хай залишиться… Нам би поговорити наодинці.
Ображатися було безглуздо. Присутні прекрасно розуміли: обидва брати вхожі до найвищих сфер, їм дійсно є про що говорити без свідків. Тому через дві хвилини нікого, окрім Кирила Григоровича, в опочивальні вмираючого не залишилося.
– Братику мій… перевір, чи щільно двері прикриті?
– Не хвилюйся, Олесю, ніхто не…
– А ти все-таки перевір! Сам розумієш, наскільки справа важлива.
Довелося підкоритися.
– Усе гаразд, Олесю, можеш бути спокійний – нас ніхто не чує.
– Кирилко, як думаєш… Цього разу вийде?!
Олексій Григорович схопив брата за руку і стиснув настільки міцно, наскільки дозволяли вбогі рештки життєвих сил.
– Важко сказати… – Кирило Григорович знизав плечима. – Сподіваюся, що вийде. Але ж ти знаєш, чим завершилася минула спроба.
– Але Августу ж не знайшли, правда ж?!
– Правда, Олесю, правда. Хоч я й пробовкнувся про її існування князеві Радзивіллу, проте, скількись відчутних наслідків це не мало.
– Ах, Кирилко, до чого це було нерозумно! Украй нерозумно й до того ж небезпечно!..
– Знаю, Олесю, знаю. Тому я все-таки повівся обережно й не розкрив цьому надутому індикові всіх подробиць, тільки лише загалом…
– Однаково нерозумно!
– Але ж це шанс!.. Зрозумій, братику мій дорогенький: єдиний реальний шанс для всіх нас – це Августа! Своїм сходженням на…
– Тихо!!!
Олексій Григорович знову стиснув братову руку. Той здивовано почав:
– Чого ти боїшся, Олесеньку?! Тут же…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пустоцвіт [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 19 Прохідний пішак“ на сторінці 3. Приємного читання.