TextBook 6
Деякі анонімні джерела стверджують, що я став безпосереднім винуватцем подальших подій, так би мовити, головним натхненником Тьомика. Однак, панове, поклавши руку на серце, мушу сказати, що все це – брудний наклеп. Насправді в даній історії я виконував роль безмовного спостерігача, або радше – безвольної трісочки, яку проти її волі тягне за течією ріка життя.
Тьомик подзвонив мені, коли я вже втратив будь-яку надію його знайти, – за кілька годин до початку шлюбної церемонії. (За кілька хвилин до того мені телефонувала Альона, його наречена, і схвильованим голосом допитувалася, що, в біса, діється, оскільки її коханий уже другий день не виходить на зв’язок. Я збрехав, запевнивши її, що все в порядку і що ми з Артемом просто готуємо для неї і для всіх гостей веселий сюрприз.)
– О Господи! Чувак, ти де?! – закричав я у трубку. – Я ж на тебе чекаю! Всі на тебе чекають! Церемонія почнеться за кілька годин!
Тьомик зітхнув:
– Я у Стокгольмі.
На якусь мить у мене перехопило дихання, але я швидко оговтався:
– У якому такому Стокгольмі?! Блін!
– У шведському.
«О, – думаю, – приїхали…»
– Та я розумію, що не в мозамбікському! Що ти там, в біса, робиш?
– Ех… – це все, що відказав Тьомик на моє невигадливе запитання. А потім додав: – Максе, здається, ти не розумієш…
Але я, здається, вже починав розуміти. Свобода перемогла. Останній ковток такого чистого й п’янкого, запаморочливо вільного повітря став поперек горла.
– Що будемо робити? – нарешті тихо спитав я.
Тьомик мовчав, а я розмишляв над тим, що комусь таки доведеться відрапортувати про дезертирство нареченого гостям і самій нареченій. Зрештою мій друзяка обізвався до мене тихим, наче не своїм голосом і промовив, ніби прочитавши мої думки:
– Ну, ти ж їм скажи… усім… Тільки ж якось так культурніше скажи, щоб нікого сильно не травмувати.
– Добре, – сказав я, – скажу.
А сам подумав, що травмують, мабуть, мене, коли я принесу сю світлу й радісну новину в розбурханий рій Альониних родичів у самий розпал шлюбної церемонії…
7
Я проштовхався крізь натовп і вийшов перед юрмиськом. Окинув усіх напруженим поглядом, підсвідомо шукаючи очима Васю як найбільш імовірне джерело смертельної небезпеки для свого здоров’я. Але де ж його вирізниш серед такого натовпу? Всі, як один, у костюмчиках, безкровних сорочках і краватках. Наче китайці, блін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Навіжені в Мексиці» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Останній ковток, або Одруження Тьомика“ на сторінці 7. Приємного читання.