Розділ дев’ятий Дамба «Ітаіпy» і подвійний візит у Парагвай

Дамба «Ітаіпy» і подвійний візит у Парагвай

Я зміркував, що міг би й не їхати з ними…

Було ще доволі рано, за четверть десята. Не збавляючи ходу, ми проминули Куйябу і викотили за місто. Через кілька хвилин Айлтон спинив «Фольксваген» на стоянці ліворуч від двоповерхової чистенької будівлі аеропорту.

— Ну от і все, — тихо промовив натураліст. — Час прощатися…

Я мовчки кивнув, блукаючи очима по заставленому автомобілями майданчику стоянки.

«Можна було й не пертися в аеропорт», — знову подумав я. Душу ятрило гнітюче відчуття. Фактично, я чудово знав усі наступні події наперед.

Мої товариші, сміючись та обмінюючись жартами, висипали на розіпрілий асфальт і взялися розтягати речі з багажника.

Бразилець провів наш гурт до приміщення терміналу, зупинившись перед самим входом. Розпочалась стандартна процедура прощання: кожен по черзі обіймався з Айлтоном, розсипався у подяках та запевненнях вічної дружби. Бразилець бажав нам щасливої дороги і наполегливо прохав приїхати в Пантанал ще раз, обов’язково в сухий сезон, обіцяючи знайти і показати ягуара.

Зрештою останні слова вичерпались, процедуру було дотримано, після чого лишалося хіба розвернутися й піти. Проте ніхто не рухався з місця.

— Ви вже вирішили, в яке місто полетите? — перервавши мовчанку, спитав провідник.

Алекс, Дімон та Лаврентій перестали посміхатись і подивилися на мене. Раптово я усвідомив, що вони вже давно прийняли рішення про те, куди поїдуть.

— Куди? — коротко спитав я українською.

— Натал, можливо, Ресіфе — мовив Саня. — Там спробуємо орендувати машину і спуститися на південь до Сан-Сальвадору та Ріо. Ти з нами?

— They’re going to the Eastern coast [52], — сухо відказав я Айлтону, несвідомо втуливши наголос на слові «they».

— Поїхали, — встряв у розмову Дімон, — хоч нормально відпочинемо, а то ці довбані джунглі мені вже осточортіли…

Між нами знову провисла ніякова мовчанка. Момент був не вельми приємним. Усі розуміли, що я не маю ніякого бажання летіти в Натал, однак ніхто не наважувався першим заговорити про поділ компанії.

— Давайте спочатку дізнаємось, скільки коштуватимуть квитки, — я поки що ухилявся від прямої відповіді.

Мої товариші поскидали сумки на підлогу і відрядили Лаврентія до стійок авіакомпанії «Gol» — бюджетних бразильських авіаліній. Хвилин за п’ять посланець повернувся, доповівши про результати вивідків:

— Прямих рейсів на узбережжя нема. Всі польоти йдуть через Сан-Паулу або через Бразиліа, столицю. Найдешевші квитки до Наталу.