Розділ двадцять восьмий

Яса. Том 2

– Лисиці мають нори, птаство небесне – гнізда, тільки синові людському нікуди голови прихилити.

– То це ти приніс її сюди? – вперся білими бликалами той, що сидів на очереті. – Чи прошкував кудись?

– Ти віруєш, що Бог один, – тицьнув пальцем Сироватка. – І біси вірують, та й тремтять. А басурмани – не вірують. Й треба принести в їхнє царство страх Божий і слово Боже. Розбуджені святим духом, вони прозрять.

Всі троє знову переглянулись, а Сироватка, напустивши на обличчя виразу спокою та благочестивості, роззувся й сів на очерет.

– Просіть, то й дасться вам. Гріховна вода на святих устах стане святою, – так само покірно мовив.

– Принеси, Єлисею, води, – скривившись, неначе йому болів живіт, кивнув головою білоокий.

Схожий на ченця комишник пішов у сіни й небавом вернувся з липовим корцем у руках. Вода була затхла й тепла, – брали її десь з копанки, мабуть, полінувалися прив’язати цебер і полагодити журавель, – але Сироватка вдавав, що п’є із задоволенням, смакуючи, видудлив увесь корець. Аж забулькало в животі.

Він ще не вирішив до кінця, що йому робити далі, проте поклав не випускати з рук мотузок, за якого вхопився з самого початку. Божий чоловік – гріх такого зачіпати. Та й не тримає мирського в пам’яті, у нього в голові свої, не знані простим людям заміри і клопоти. Правда, не вельми був схожий на божого чоловіка одягом і виглядом. Але хіба не міг скопирснутись недавно? Та й на самій Січі немало таких, кому в голові зацвіло. Іншого викруту не бачив.

Не знали, що з ним робити, й комишники. Та й не вельми поспішали щось чинити – куди він подінеться, хотіли подивитися, що буде далі, порадитися між собою. Двоє, що досі стояли, посідали на траву, чухмарилися, позіхали. Єлисей обмацував голову, неначе по ній допіру товкли товкачем і він шукав на ній гулі.

– Болить, клята, – поскаржився. – Крутить щось, так гірко крутить – і все на захід сонця.

– Пар голову хріном, – порадив Сироватка. – Хрін – божий корінь.

– І не спи на захід сонця, – чвиркнув під ноги білоокий та поліз рукою до кишені по люльку.

– Мирон теж спить, і йому нічого, – одказав Єлисей.

Сироватка й собі хотів дістати люльку, а тоді спохопився, поліз у черес, покопався там, дістав маленького, з рябенької шматини вузлика, розв’язав, нахилився до Єлисея:

– Підставляй долоню. Це – попіл розрив-трави, спаленої на вогні, затепленому од непогасної лампади. Ще якби була непочата вода… – «Де вона в них у ката, – подумав, – коли ось ця болотом смердить». – Ну, нічого, зап’єш простою. – Й висипав на широку, в мозолях долоню трохи чорної сажі.

«Де такі мозолі нагнав? – знову розмірковував про себе. – Мабуть, копаючи оці ями. Для чого вони їх риють?» Крутив думку так і так, потроху ставав на певному здогаді. Шукають скарб. Знали, що в господаря було золотце, вбили його та побили челядь, а знайти не можуть.

Єлисей вийшов з сіней, утерся рукавом сорочки, знову помацав чорними пучками голову.

– Наче полегшало.

– Коли полегшало, ставай варити куліш, – мовив білоокий. Було видно, що він тут ватаг або принаймні намагається вестися, як ватаг, бо Єлисей і Мирон не вельми потурали на його слова.

– Я вчора варив, – гребонув брудною чорною п’ятірнею волохаті груди Єлисей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Яса. Том 2» автора Мушкетик Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ двадцять восьмий“ на сторінці 3. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи