Розділ «Частина третя»

– А кого?

– Сигіцького Дувида.

– Ов!

Дувид – то був відомий сигітський і ясенівський пачкар, контрабандист і один із контрагентів Довбуша. Частенько скуповував у Олекси всяку здобич і непогано платив. А головне – не торгувався. Натура була широка.

Олекса згадав, що Дувид зостався ще винен кількадесят левів, отже, попросив Ващука закликати Дувида сюди.

Ващук пішов і скоро явився з Дувидом.

Се був високий плечистий жид із смілим поглядом, рішучими рухами. Він ніс наповнені чимось бесаги. Увіходячи до хати, став на порозі і, наслідуючи найкрутіший акцент своїх земляків, наспівував:

Олексичку Довбушю,

Ти не знаєш, що везу?

А я везу кунички,

А я везу білички,

Ще й рибку суху.

І реготався на всю здоровенну й широченну свою глотку. Гуцули теж сміялися, бо це був усім відомий жарт про одного купця з Маняви, який усе хвалився, що Довбуша не боїться, що він завжди його обдурить та й таке.

То він раз їхав додому із крамом, і вже йому зосталося дуже близько. Він навіть посмілішав настільки, що заімпро-візував собі цю пісню.

А Довбуш вийшов з-за кущів і забрав у нього весь товар. Просто тому, аби доказати, що Довбуша декому таки слід боятися…

Це стало скоро відомим по всій Гуцульщині, і не раз у корчмах підохочена гуцулія підспівувала своєму орендареві: «Олексичку Довбушю!»

Товариський і веселий чоловік був Дувид. Одразу став членом компанії, частував усіх горілкою, що приніс її цілий боклаг, висипав із бездонних своїх кишень ласощі для жінок, співав гуцульських пісень, співав єврейських…

Було весело. І тільки одна особа тут наче з іншого світу – це Єлена. Сказав їй чоловік іти в гості – встала, готова йти. Здивовано сказав їй, що треба ж убратися, в люди йдучи, – убралася не цілком дбало. От прийшла, сидить. Дадуть чарку горілки – вип'є. Ще дадуть – ще вип'є, але, видно, це не робить на неї жодного впливу. Тільки біле обличчя почервоніло трохи.

Вже коло неї ґаздиня й ґазда, сусіди, а вона відповість, що запитають, або подякує і знов мовчить. Так і махнули на неї рукою, веселилися, як хто вмів.

Дувид усе частує Олексу.