– Як же це вийшло? Тільки кажи правду, а то знаєш мене.
– Та ми доїли саме вівці під вечір. І Йван цес (показав на хлопця, Дідушкового сина) теж із нами був, помагав доїти. Дивимоси – пробігає йкийс леґінь. Ми перестали доїти, дивимоси, шо буде далі. А він крикнув на нас: «Лишєйте молоко з дійничками та йгіт ід'хаті!» А Робчук тогди…
– Який Робчук?
– А цес, Павло. А йди суда. Пан кличют.
Із товпи виступив один.
– Ти Робчук?
– Я.
– Ти теж служив у Дідушки?
– Ає. Був-сми старшим при наймитах.
– Ти теж усе бачив?
– Ає… Вигів-сми усе.
– То кажи ти.
– А що маю казати? Прєтав-сми набіл, єк тот надбіг. «Лишєйте, – кае, – молоко…» Я му кау: «Єк же то, лишєти? Можут пси надбігти, самі вівці обернут, – то, – кау, – так не йде…» А він тогди, опришок тот, вдарив мене бартков, оту-о. Я му кау: «Шо б'єш? Я лиш си наймит. А то син Дідушки», – і показав на Івана. А він тогди, опришок, до Івана. Узєв го за потилицю й питаєтси: «А де твій гєдя?» А тот тогди лиш: «Не знаю. Ци у Кутах, ци на селі». А опришок тогди люто: «Шо брешеш? Гадаш – не знаю? Я від рання на вас чатую». І вдарив хлопцє балтов по голові. Хлопец упав. Я вже гадав, що неживий. А опришок тогди до нас: «Єк, кажу вам, д'хаті йдіт. А не мете йти, й вам таке буде, єк цему хлопцеві». Шо ми мали гієти? Ішли ми д'хаті. А в хаті він звелів нам усім лізти під лавицю.
– І ви лізли? – вирвалося у когось із товпи.
– А шо робити, єк у него і пістолі, і рушниця, і балта, а у нас і прута в руках нема.
– А де ж справді був Дідушка? Невже в Кутах?
– Нє. То хлопец лиш так ісказав. Ґазда був на варті. Вівці там стригли, то він коло того.
– А як же Довбуш його знайшов? Ви сказали, де він?
– Ні. Ми не говорили. Бігла дівка, а опришок переймав, ударив раз у лице, то вна й сказала. Аж ту і сам Довбуш прийшов ішє з одним опришком. Чорний такий, низький. А тот перший білєвий, молоденький. Довбуш посилає того білєво-го: «Іди скажи Дідушці, най ідет ід'хаті. Пан, скажи, йкийс приїхав». Тот білєвий побіг, а Довбуш із тим чорним пішли д'хаті.
– А хто був там, коло Дідушки?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Довбуш» автора Хоткевич Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 60. Приємного читання.