Розділ «Частина третя»

І обидва розреготалися. Розмова була коротка: Довбуш відлучив п'ятдесят овець і сказав Глодіанові, що це за борг.

– Так і маєш оповістити своєму панові, шо тепер ми сквитувалися.

Федір закликав товариша йти в опришки.

– Шо ти ту вигиш? Вік і будеш наймитувати. А в нашому ділі – оден добрий рабунок – і ти вже багач.

Але Глодіан не хотів. Відмовлявся, що тепер осінь.

– Ци в опришки на зиму йдут? Най вже весною…

Двом волохам – Баюракові й Михайлові – Довбуш велів гнати овець, наказуючи надзвичайну обережність.

– Тимунь посилаю вас багато, абе-стеси сокотили. Оден ме гнати, а трох тримати варту. Вперід, особливо вперід по-глєдайте. Бо то бирш не будемо віходити з тої хати, то абесте не привели кого туда.

Сам із Крицєковим і Орфенюком подався до Ясеня.

Єлена вже справилася. Купив іще Олекса в корчмі бочівок горілки, усе на коні й вирядив до хати з Крицєковим і Павлом.

– Сокотітси. Помнєтайте, що раз, оден раз у чім сі проступите – пропали й ви, й ми всі. Оден хтось за вами назорит – і вже кінець.

Хлопці прирікали, що будуть обережні. І сам Олекса подався до Косова.

Неудача була. Головчак сам вихопився тоді й служив далі у Косові. Але все ж до вербування хлопців він одинокий, і тому Олекса хоче поручити йому новий весняний набор. Головчак почухався, але згодився, бо як-не-як мав одразу на руки порядну суму.

Місцем збору призначив Олекса таки Стіг.

– То найдогідніше місце. Єк ви так допустили, би на вас там напали – не можу порозуміти.

– Та єк? Мене не було, а хлопці нові…

– Не лише нові, там були й старі.

– А шо з того, шо були? Оден каже – про мене, другий каже – про мене. Та й на місце, бо місце справді – крашшого на всі гори нема.

– Тож не дуфайте на саме місце, а ставте варту. Я так: шо Пшелуський був на Стозі, то бирше не піде, ме думати, шо ми вважаємо то місце за спаскуджене.

На тому й стало.