TextBook „Коли ж мене, сестро, не хочеш ждати, то прошу тебе, сестро, на праву сторону звертати! А як помру — тіло моє порубай, в чистім степу поховай, звірю та птиці на поталу не дай!“
Як зачула це старша посестра, то словами до неї промовила:
„Сього, сестро, зроду ніде не чували, щоб рідною кров’ю шаблі обмивали або гострим списом опрощеніє брали!“.
Милосердя мала.
У себе червону китайку з-під жупана видирала та по ріллі розкидала, меншій сестрі ознаки зоставляла:
„Нехай же вона буде знати, куди за мною до роду втікати!“
...Була ж вона дівчина моторна, і жінка — хоч куди, козак! Вдалась на всеє зле проворна, завзятіша від всіх бурлак! Але ж коли жорстокий ворог присвоїв стайні і лани, зробивши з них підступну Трою, а з Трої тої скирту гною — вона, свою знайшовши зброю, вдяглася в лицарські штани!..
А друга посестра, менша, була з простого народу, хоч і вміла рити, та не знала — куди та за ким. І, риючи, думала так. Як же нам добре тут удвох, як затишно. Адже пробиватися до волі завжди краще, ніж мати її в руках — бо не знаєш, що потім з нею робити.
І страшно їй було розлучатися з посестрою, що на кілометр попереду майоріла білими литками.
І думала, що чекає на неї на тій волі? Тут, під рідною землею, вона знана бунтівниця, чарівна бранка злих людей. А що далі? Які незвідані шляхи чекають на неї нагорі? Принца шукати? Дивитися серіали?
Зараз є мета. А що там, ген-ген, за землекраєм?
...Так нарили вони десять кілометрів підземного шляху.
І зійшлися в тій незворотній крапці, від якої їхні шляхи мали розійтися.
Гіркими сльозами затуманилися очі меншої.
Мужнім блиском сяйнули очі старшої.
І мовила вона так:
„Розходяться наші шляхи, сестро! Рий собі вихід ближче до сонечка, а я далі буду до своїх пробиватись...“
„Та куди ж ти пориєш, вірна посестро?! — озвалась менша. — Чи не втомилася душа твоя? Чи не затерпли руки, чи не стоптала ти свої ніженьки?! Чи не хочеш ти зі мною — до теплих країв, до синього моря?!“
Суворо глянула на неї старша.
І на всі запитання лише гордо похитала головою...»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оленіада» автора Роздобудько І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЛЕНІУМ-2013“ на сторінці 55. Приємного читання.