Розділ «ОЛЕНІУМ-2013»

Залунали довгі тривалі оплески.

У юрмі почулися вигуки:

— Повернемо оленів на історичну батьківщину!

— Вдаримо автомобілем по ечиначушу!

— Дайош прогрес і технічну революцію!

Щільна юрма повільно насувалася на мармурові сходи палацу, мов дев’ята хвиля.

— Треба рвати кігті... — крізь зуби процідив Серм’яжний.

— Фі, — зморщився Кабатчик, — як неінтелігентно...

— А у кого рвати? — стрепенувся пан Кувалда. — Кошенята народились?...

— «А хіба це питання не поставлять на голосування?» — просигналив прапорцями пан Чьоткін.

— А хто ж голосуватиме, панда? — єхидно запитала пані Ренко.

— «Панду — геть!» — просемафорив прапорцями пан Чьоткін, згадуючи неприємний випадок на своєму дільничному майданчику, куди працівники зоопарку привели голосувати цілий виводок цих кумедних китайських створінь.

— Справді, голосувати немає кому, — зітхнув пан Разанов. — Усі, певно, вже в Альпах на лижах катаються...

Тим часом юрма вже стояла під самими сходами і загрозливо розмахувала розданими лопатами.

— Виходимо задніми сходами, по одному... — тихо скомандував Серм’яжний усій компанії. — Три години до мого села, а там сядемо в той невідомий літаючий...

— А за керманичем заїдемо? — запитав пан Кувалда.

— Важкенький він... — стенув плечима Серм’яжний. — Ще й рідних і близьких захоче забрати — а це чоловік двісті. Та й братви — нємєряно...

— Як собак нерізаних! — додав Кабатчик. — Одного візьмемо — всім захочецццца...

— Так не чесно, — скрикнула пані Ренко. — Я Тата самого не лишу!

Вирішили залетіти й за керманичем.