Розділ «ОЛЕНІУМ-2013»

І цей поклик потужно пролунав саме сьогодні, відриваючи їх від тенісних кортів, міжнародних фестивалів з крокету та усіляких паті і барбекю.

Отже, пістрявий натовп сунувся сходами в передчутті гарного і необтяжливого спілкування в ностальгійній атмосфері рідного парламенту.

Але в залі на них чекало страшне, найпідступніше, найжахливіше розчарування. Адже побачили таке.

На трибуні, де зазвичай стояв розігрітий самовар-брейк з чередою фарфорових філіжанок та низками безкоштовних бубликів, лежала ціла гора. мобільних телефонів, підступ до яких перегороджував той самий лозунг, значення якого душкам здався малозрозумілим ще на вулиці: «Повернемо оленів на...».

Ба, більше!

Прохід до самоварного місця загороджували якісь невідомі їм молодики в одностроях та футболках з брутальними лозунгами поверх них.

Душки в розпачі зупинилися і з не меншим подивом побачили наступне.

На трибуну вийшов огрядний заслужений олень. Він пряв вухами і загрозливо ворушив своїми розлогими — у два чи більше метрів завширшки — рогами.

Зал видихнув і завмер.

Один з лідерів «Вільних Погоничів» підійшов до тварини, почухав за сивим вушком царя північних рівнин, і той видав довгий протяжний свист, котрий поволі перейшов у ностальгійний марш «Прощання слов’янки».

Це була чудова, урочиста, неповторна мить!

Насвистуючи прощальну, гіпнотичну мелодію, олень повільно рушив до виходу.

За ним, мов зачаровані, попростували душки.

На їхніх суворих і розчулених обличчях зблискували довгі струмки сліз.

Таким урочистим цугом вони і вийшли з будівлі парламенту і попростували все далі і далі. Все далі і далі...

.Пізніше ця історична мить, зафіксована численними засобами масової інформацій і втілена в безсмертне художнє полотно маляра Поляркова, отримала назву «Перехід суворих через Альпи».

Адже за самі Альпи Пантелеймон їх дійсно завів!

І, скидаючи зі своїх натруджених рогів і копит тягар підневільного минулого, чкурнув через всю благословенну Європу аж до самої Чукотки!

— Це ви торт замовляли? — вийшов до Василенка з глибин кондитерського цеху шеф-кухар.

— Я, я! — радо вигукнув Василенко.