Розділ «ОЛЕНІУМ-2013»

— Бо дуже розумна була... — буркнув батько. — Усім хвоста, тобто роги, накрутила...

— А я щойно бачив її по телевізору! — переможно повідомив син.

— Невже? — знущально проспівала слухавка. — І що ж вона там робила? Ягелеву баланду сьорбала?

— Навпаки! Коханням займалася!

— Горбатого могила виправить... — буркнув Ройтберг-старший.

І Бодя зрозумів: клюнув!

Варто лише дати йому, горбатому, час.

Посміхнувся і поклав слухавку.

— Слухай, Семене, — казав за кілька хвилин Валентин Самсонович старому приятелеві Василенку, — відкинемо колишнє...

Дзвінок підступного товариша заскочив Василенка якраз в ту мить, коли він хотів розпалити багаття з охайно складених у дровітню доларів.

— Пам’ятаєш, як у нас було: один за всіх?.. — продовжував Ройтберг.

— Було та відмукало! Гроші позичити хочеш? — ядуче запитав Семен, зловтішно підпалюючи сірник. — А дзуськи тобі!

— Не про гроші мова — про Зою...

— А що тут говорити? — скис голос у слухавці.

— А те, що сидить наша Зоя у в’язниці. Бодя каже, показували її по «Єдиному» — вона там ніби-то з якоюсь бабою коханням займалася...

— Горбатого могила виправить. — відгукнулась слухавка.

І тяжко дмухнула прямо у вухо Ройтберга.

І той зрозумів: клюнув, горбатий!

І поклав слухавку.

...Немає нічого кращого, як прокинутись від довгого сну, розім’яти скоцюрблену душу, провітрити засиджений мухами мозок!