...Другий день Бодя Ройтберг з розпачем спостерігав, як гине його ечиначуш у руках збурених народних мас.
Виявилося, що кавалки з цього екологічно чистого продукту досить цупко тримаються і на латаних костюмах Бріоні, і на стінах державних закладів.
Зрештою до нього почали звертатися із замовленнями на окрему виробку цього «знаряддя громадянського спротиву», і Бодя повеселішав.
Щоправда, довелося поки що розпустити робітників, а продукт замішувати самотужки в умовах жорстокої конспірації, наглухо зачинившись у своїй стайні.
Дні і ночі тривали, змінюючи Сонце на Місяць і все більше занурюючи Бодю в невимовну тугу.
Подруги в нього так і не було.
Навіть «домашні новини», не дивлячись на наполегливі запрошення, більше не приходили в його вщент проароматизовану квартиру.
Якби Бодя міг проаналізувати ситуацію, що склалася у його душі, він би напевне зрозумів: та невимовна туга полягала в жорстокій ностальгії за тими часами, коли він, ще зовсім юний, спостерігав за прекрасною перукаркою їхнього району — Зоєю Павлівною Пікач.
Зою... Зою...
Тепер він розумний, навіть має гроші, і прірва літ між ними скоротилася, і зелені кулі він більше не видмухує зі своїх вуст, і міг би...
Зою... Зою...
Де ти?..
І небесна відповідь не забарилася!
Недаремно ж кажуть розумні люди: якщо чогось хочеш — посилай сигнали у всесвіт.
Отже, несвідомі тужливі «сигнали» Боді було почуто.
А сталося це так.
...По «Єдиному У-ПС» транслювалися єдині для всієї країни новини.
Враховуючи тривожну ситуацію останніх днів, здебільшого показували прикрі сюжети про невдячних громадян, котрі знищують пам’ятники Великому Оленяреві, бешкетують на мітингах, вимагають нових, не латаних, костюмів та співпадіння «ранкових» цін із «вечірніми» тощо.
Перед очима спантеличених телеглядачів виникали жахливі кримінальні відомості про те, що в країні вже шарудить банда викрадачів оленів, котра веде перепис поголів’я і таємними каналами переправляє їх до Лапландії та Чукотки.
Випливли і імена підступних ворогів СПК, цих «моральних диверсантів» і «запроданців іноземної економіки», котрі вимагали повернення всього оленячого поголів’я на його історичну батьківщину, підриваючи економіку країни підступними ідеями переходу до інших засобів пересування.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оленіада» автора Роздобудько І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЛЕНІУМ-2013“ на сторінці 39. Приємного читання.