Розділ «ОЛЕНІУМ-2013»

— Бабу Шуру пора кінчати... — скрипнула зубами пані Ренко.

— А мені подобається... Поетично, кон-цеп-ту-аль-но... — знизав плечима пан Кувалда.

— А що це? — спитав пан Разанов.

— Джойса цитує... — повідомив пан Кабатчик. — Краще б Шевченка...

— А що його цитувати? — шепнув пан Разанов. — Він же тільки по м’ячу може бити...

— «Мій зір померк у мороці, померк. Померк у мороці, любове...» — з задоволеною посмішкою закінчив промову Великий Тато.

Когорта соратників в оточенні трьох ланцюгів поліцейських тривожно завмерла перед такою ж завмерлою юрмою на майдані.

Юрма в глибокій задумі перетравлювала почуте...

Стало так тихо, що ген-ген з середини шлунків деяких зголоднілих громадян долинуло нечемне булькання і вурчання.

Але згодом стишилось і воно...

Нарешті від юрми повільно відділилася фігура Алекса Гонія у позафракційній футболці з написом «Чи навчився ти, падло, вирощувати ягель?!».

Фігура вийшла поперед юрми на вільне місце, окреслене жовтою загороджувальною лінією, заступила за неї і, плюнувши собі під ноги, несподівано проголосила:

— Бий гадів!!!

І почалося!

У держкогорту з натовпу полетіли сирі яйця, камінці, помідори і навіть слоїки зі сметаною.

Охоронці розкрили над законописцями чорні парасольки.

Зіщулившись, соратники швидко побігли в бік критих державних упряжок.

Загули сирени.

Засюрчали свистки.

У повітрі засвистіли батоги.