Розділ «ОЛЕНІУМ-2013»

Він хотів поділитися своїми сумними враженнями про вчорашню втечу стада, але емоції переповнювали його і він, мов дитина, ображено засопів.

— От саме з цього приводу і буде брифінг, — підхопив його слушну думку пан Разанов.

— Так, адже ситуація критична, — додав Серм’яжний.

— А я не бачу нічого критичного! — вигукнув оптимістично налаштований пан Кувалда. — Латок вистачає. Народ церує...

— А я бачу! — наполіг Серм’яжний.

— Що ви бачите? — звернувся до нього Великий керманич.

Усі зіщулились, вирішуючи, чи варто турбувати його проблемами, і хто це має зробити?

Усі поглянули на Серм’яжного.

Вибору не було, і він повів далі:

— Лист Івана Оленіна гуляє в самвидаві! Пам’ятники йому знищуються по всій країні. Наше національне надбання в небезпеці! Якщо так піде далі — це обструкція! Вибори! Чергова толока! Фракції Цанюка-Рівноспинного-Ікла здіймають голови, у них навіть є прихильники!!! Вчора вночі вони намагалися блокувати мобільні телефони наших парламентарів!!

— Невже? — відверто здивувався Великий Тато і докірливо захитав головою: — О, невдячні... Чого їм не вистачає? Такий гарний день! Сонце сходить і аж ген-ген за небокраєм вже чутно, як легкий грудневий вітерець несе по безкраїх просторах радісне цвірінькання перших пташок. Десь далеко відгукуються цим співам рівномірне гудіння бджіл, крекіт диких качок, шурхіт мишей-полівок. І в усьому цьому хорі, що озвучує початок трудового дня, вже народжується потужний дев’ятий вал доленосної праці...

Усі тривожно перезирнулися.

Особистий Літописець Великого швидко стукав по броньованому склу свого планшета, щоб не втратити жодного дорогоцінного слова.

Ян Кабатчик знову прокашлявся:

— Ми знаємо, що ви великий поет... — сказав він Великому, і той зашарівся від похвали. — Попри це, ситуація дійсно серйозна. Що будемо народу говорити на брифінгу?

Великий знову поглянув у бік Разанова, і той знову поліз до словника:

— «Брифінг — у перекладі з англійської — „короткий, недовгий“. Отже, це — коротка прес-конференція, що присвячена одному питанню».

— Якому? — запитально кивнув Великий.

— Ви скажете, що СПК — тобто наша ситуація Стабільного Покращення Кризи — під загрозою зриву, — тихо заговорив Ян Кабатчик. — Закличете свідомих громадян не втрачати пильності, пообіцяєте... М-м-м... Що ж краще пообіцяти? — звернувся він до колег.

— Зниження цін? — боязко підвела руку пані Ренко.