Розділ «ОЛЕНІУМ-2013»

— Готова! — мужньо відгукнулась Зоя.

— Тоді швидше! Маємо ще три хвилини!

І пані N випустила весь вміст шприця у свою подушку.

Потім вони забралися до мішка, щільненько вляглися, обнялися, мов дві сестри, заплющили очі, стримуючи дихання і...

...і до приміщення з веселим сміхом, музикою і різнобарвними повітряними кульками влетів веселий натовп наглядачів у барвистих клоунських костюмах.

Вони розкрили мішок, чемно подали спантеличеним жінкам руки, підводячи їх з підлоги і заплескали в долоні, вітаючи обох приязними вигуками: «Браво!»

Найголовніший в охороні подав пані N букет квітів.

— Вас знімала прихована камера!!! — радісно промовив він.

Зоя шалено закрутила головою, ноги її підкосилися, вона заридала і засміялася одночасно, адже давно мріяла потрапити в таку передачу.

Але зараз це диво здалося їй зовсім недоречним. Усі емоції переплутались в її бідній перукарській голові: страх смерті, надія на спасіння, відвертість останніх миттєвостей, спорідненість душ і — пшик, нічого!!!

Оплески і сміх згасли.

Пані N стояла, мов мармурова статуя, свердлячи очима веселий натовп охоронців.

— А ми думали, вам сподобається... — розчаровано промимрив наглядач і сахнувся: в його голову вже летів букет червоних троянд по тридцять гривень за штуку...

— Що будемо робити, братва?

Питання Великого Тата змусило всіх підвести голови від паперів.

Над залисинами чоловіків замиготіли гребінці, жінки, виблискуючи люстерками, наводили останні штрихи помадою на зблідлих від хвилювання вустах.

Сьогодні всі як один зібралися в круглому кабінеті для вирішення проблеми, котра так несподівано виникла в спокійному плині СПК.

— Що у нас сьогодні за планом? — знову поставив питання Великий.

— Брифінг... — підказав пан Кабатчик.

— Отже, бри...фіг... — в задумі повторив Тато і запитально поглянув у бік пана Разанова.