Чим більше напружував Ігор свій мозок, тим складнішою видавалася проблема. Від утоми і напруги заболіла голова. Він потер праву скроню пальцями і згадав, що й Колян скаржився на головний біль і також тер скроні.
— Що робити? Що робити? Думай, голово, думай! — повторював подумки Ігор, вже капітулюючи перед сном. Позіхав, проте намагався тримати очі розплющеними.
— Далекий закордон, — прошепотів він затихаючим голосом.
І очі заплющилися. В цей момент Ігор побачив руду Вальку, налякану Чагіним. Гарне, але перелякане обличчя. Відчай у великих очах. Ігор рідко у своєму житті бачив страх на обличчях, рідко чув страх у голосі. Але останнім часом страху стало забагато. І раптом його повіки відкрилися від несподіваної думки.
— Треба його відправити в Очаків, туди, в п’ятдесят сьомий, — сказав собі Ігор, і від цього раптового рішення чоло зросилося холодним потом. — Точно! Він одягнеться в форму, я йому все розповім…
Ігор підвівся на ліктях, подивився на Коляна, який спав на підлозі. Потім сів на ліжку, опустивши ступні на дерев’яну підлогу.
— Він же мені не вірить, — сумнів, що виник після рятівних думок, був слабким. — А які інші варіанти? — усміхнувся Ігор, відганяючи сумніви геть. — Варіантів немає!
Він встав, підійшов до Коляна. Присів біля його голови навпочіпки.
— Вставай, — прошепотів.
Але Колян спав міцно. Його сон був зміцнений коньяком і полиновою настоянкою.
Ігор поторсав його за плече. Колян промимрив щось у відповідь і відвернув голову в інший бік.
— Вставай, а то увімкну світло! — промовив Ігор твердо і впевнено.
Колян підняв голову. Глянув на друга.
— Що? — спитав пошепки.
— Вставай, є варіант!
Колян, сівши на матраці, слухав Ігора з роззявленим ротом. Його голова хилилася до лівого плеча. Очі, здавалося, ось-ось заплющаться.
— Я тобі все поясню, все розповім. Тобі треба в Очаків… Ти там влаштуєшся…
— Це ж цілковита маячня, — прошепотів Колян і важко зітхнув. — Ти мене заради цього розбудив?
— А ти по-іншому на це дивися, — нові думки додали голосу Ігора енергії і переконливості. — Вважай, що ти вже труп і вирушаєш у потойбічний світ. Вони ж там, з нашої точки зору, також всі мертві, з висоти дві тисячі десятого року. Вони ж всі там, унизу…
— Так, — несподівано погодився Колян і кивнув, показуючи, що готовий слухати далі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Садівник з Очакова» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „27“ на сторінці 5. Приємного читання.