Розділ «18»

В вухо в цей час «врізався» дзвінок мобільника Коляна. На фоні лікарняної тиші його радісна мелодія звучала знущально.

Ігор схопив телефон.

— Ти живий? — запитав трохи манірний, майже грайливий чоловічий голос.

— Ви телефонуєте Коляну? — запитав Ігор. — Він не може розмовляти. Щось переказати?

— Передай, що я його закопаю! Він знає, хто я! А ти хто такий?

— Я його знайомий, — розгубився Ігор.

— На похорон його прийдеш? — запитав голос.

— Що-о?! — вихопилося в Ігора, і він відразу натиснув відбій. Поклав мобільник на місце.

— Хтось пригрозив, що тебе «закопає», — Ігор подивився в очі Коляну. — Він сказав, що ти знаєш, хто це…

Колян мовчав. Перевів погляд на стелю. Потім заплющив очі.

— Мені вже йти? — запитав Ігор.

— Посидь ще трохи, — прошепотів Колян.

— Хто це був?

— Один із трьох….

— З яких трьох? — не зрозумів Ігор.

— Один з трьох, яких я хакернув, — відповів Колян. — Напевно, чоловік тої баби…

— Для якої ти копіював листування?

— Угу, — промимрив Колян.

— Ти з нею спав? — прошепотів Ігор в саме вухо приятеля.

Той не відповів.