TextBook В будь-якому разі пороти гарячку він не збирався. Через те в бутність свою опером мав низькі показники розкриття злочинів. Зате в тій ганебно невисокій, порівняно зі звітністю колег, кількості розкритих справ усі факти були старанно, до занудства, перевірені. І на зону йшли реальні злочинці, провина яких підтверджувалася солідною доказовою базою.
Тому, лишивши гоп-компанію в спокої до завтра, Мельник прихопив коньяк і пішов до Обухівського. Не вийде розмови, так хоч випити буде з ким...
Побачивши пляшку, директор бази скривився.
— У Люди брав?
— А де ще?
— Їй нормального нічого не завозять.
— Чим поганий? „Борисфен”, наче нічого...
— А, ну його... Все одно... Тільки ми з тобою по любе не подружимося.
— Так я хіба дружитися прийшов? Просто розмова є. Мені тут ніби як працювати треба. Охороняти типу... А що, де, як, кого і від кого...
— Це ти в хазяїна свого запитай. До тебе в нас тут охоронців не було.
— Без потреби чи просто не вистачало бюджету?
Відповідати Обухівський не поспішав. Знайшов два гранчаки, витягнув з холодильника копчену ковбасу, з плетеного кошика в кутку взяв кілька огірків та помідорів.
— Звиняйте. До коньяків не звичні. Чим закусимо, тим і добре.
— Ну, коньяк узагалі не закусюють...
— Так ми ж не кацапи!
Залізний аргумент, нічого не скажеш.
— Тут будемо чи на повітрі?
— На повітрі комарі нами закусять.
— Тут звикнути треба! — багатозначно підніс пальця догори Обухівський. Причому промовив це з очевидної гордістю. Ех ви, мовляв, жевжики міські. Кинути вас на природу — дня не протягнете. І комарі вам, і мухи, і какати без унітаза...
— Значить, я ще не звик.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вода» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „7. Коньячок під огірочок“ на сторінці 2. Приємного читання.