TextBook — Звідки ви мені дзвоните? — голос Заруби звучав роздратовано.
— З поштового відділення села Козуби. Я замовив переговори через телефоністку.
— А нічого розумнішого ви придумати не могли?
— Ні. Це найрозумніше. Моєму молільнику, як ви знаєте, гаплик. Чужими користуватися я більше не хочу.
— Гаразд. Що у вас там сталося?
— Хочу отримати підтвердження своєму припущенню.
— Якому саме?
— Про чотирьох молодих людей, — Мельник зиркнув на байдужу поштарку, яка сортувала за окремим столиком „Сільські вісті”. — Я просто не бачу зараз іншого варіанту. Навіть якщо я помиляюся. А ви праві, треба відкинути зайві сумніви і перевірити все остаточно.
— Ні чорта не розумію. Про що ви говорите?
— Кажу ж вам — дзвоню з сільської пошти.
— Ясно, ясно. Сторонні вуха?
— Так точно.
— Тоді кажіть внятно, яка допомога потрібна від мене.
— Підстрахувати людьми. Можете виписати мені сюди хоча б двох сильних хлопців, що не запитують зайвого?
— І все?
— Поки що так.
— Вважайте, питання вирішне. Двоє рятувальників, що працюють на базі, у вашому розпорядженні.
— Ви маєте на увазі тих двох новеньких?
— Це я їх наймав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вода» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „18. Рятувальна команда“ на сторінці 1. Приємного читання.