Розділ «ВІДЬМИН ДАР»

Ірці навіть здалося, що на його руках зблиснули загнуті пазурі, а з рота визирнули довгі жовтуваті ікла.

Подруги кинулись до огорожі, сподіваючись прослизнути поміж байкерів. Але їх одразу знесло вбік. Розштовхавши дівчаток, повз них промчав покутник:

— Вони такі здоровили! Їх так багато! — крикнув він. — Бо-оязко! — блискавкою прошмигнувши між мотоциклами, покутник перескочив огорожу й щез.

Завивання потужних машин злилося з громовим реготом байкерів. Вони крутонули ручки, мотоцикли разом стали дибки на задні колеса й кинулись до дівчат.

— Тримайся поруч, я відведу їм очі! — наказала Ірка, хапаючи Тетянку за руку.

Фізіономії атакуючих байкерів миттю зробились розгубленими. Хтось почав здивовано роззиратися, шукаючи раптово зниклих подруг, чийсь мотоцикл повернув убік…

Тримаючись за руки, дівчатка видерлися на капот найближчого автомобіля. Тетянка підсадила Ірку на дах, а та потягла подругу за собою… Мотоцикл ватажка круто розвернувся. Протектори різко вискнули. Тетянка послизнулась і, вдарившись спиною об капот, сповзла на землю.

Ірки було не видно — бо діяли чари. Тетянка міцно заплющила очі — зрештою, вона тепер теж відьма! — і забелькотіла: «Мене нема, нема!».

— Одна є! — радісно загорлали байкери.

Ойкнувши, Тетянка ящіркою ковзнула під днище машини. Відьмочки-глядачки зневірено застогнали.

Тетянка викотилась з-під днища з іншого боку, прямо біля комірчини сторожа. Поруч із дверима комірчини стояла низесенька платформочка на колесах, що на ній «продвинуті» та ремонтники заїжджають під «черево» автомобіля, аби чистити, змазувати й регулювати. Платформочка, немов жива, тицьнулась Тетянці в ноги.

— Прямо як у кіно! — із захватом вигукнуло дівча, звалившись на платформочку.

Спритно відштовхуючись ногами, воно вислизнуло з-під коліс мотоцикла, що котився прямісінько на неї, й із розгону влетіло під днище. Темне від бруду «черево» вантажівки — і знову смужка світло-блакитного неба над головою. З-за капота вивернуло колесо ворожого мотоцикла, поштовх — І Тетянка щезла, пірнувши під високу «Шкоду». Днище-небо-днище… Наче довгим коридором, дівча промчало між колесами мікроавтобуса, вивернулась від мотоцикла ватажка, понеслося…

Здійнявши руки, воно судорожно вчепилось у високу підніжку «Джипа». Платформа ледве не вислизнула з-під Тетянчиної спини, і дівчинці лише якимось дивом пощастило на ній утриматись. Важко дихаючи, Тетянка завмерла під «Джипом».

Між високими колесами всюдихода визирав обід колеса мотоцикла. Тетянка почала було підтягуватись на руках, збираючись виїхати з іншого боку, подалі від засідки, що чекала на неї.

— Вона тут, я її бачу!

Тетянка впізнала Аллин голос.

Зарокотав двигун, і у вузький прохід біля «Джипа» прослизнув іще один мотоцикл.

«Оточили!» — промайнула в Тетянчиній голові відчайдушна думка. Доклавши неймовірних зусиль Тетянка крутонулась на платформочці й виштовхнула себе з-під бампера джипа, вкотре проскочивши між мотоциклістами.

Платформа знову шаснула під мікроавтобус. По крутій дузі обігнула переслідувачів. Дівчинку закрутило на повороті й… з льоту закинуло під спортивний автомобіль із дуже низькою посадкою.