Розділ «ВІДЬМИН ДАР»

— Лізь у кущі, — вмить урвала його скарги Ірка.

Позіхаючи, трійця залізла в кущі й очікувально вп’ялася очима в порожній шлях. Гуркіт двигуна наближався.

— Схоже, багато народу їде, — невпевнено припустила Тетянка.

— Може, все-таки не сюди? — спитав покутник.

— Сюди, — засмученим голосом відповіла Ірка.

Гуркіт двигунів став оглушливим, і на шосе почали з’являтись мотоцикли. Густо-чорні й різнокольорові, хромовані, лискучі й тьмяні, немов відлиті з великого шматка темряви. Сідоки, затягнені в помережану заклепками шкіру, підкручували ручки, і мотоцикли ревли, як розлючені динозаври. Вітер бавився кінчиками бандан на головах байкерів і… довгим волоссям дівчаток Оксани Тарасівни, які сиділи в них на багажниках. Попереду, мідно тримаючись за пояси сідоків, їхали Віка й Алла.

Мотоциклісти неквапом під’їхали до стоянки. Відьмочок наче вихром поздувало з сідел. Вони скупчились біля низенького парканчика автостоянки.

Байкери почали повільно об’їжджати стоянку по колу. Лише ватажок спинився навпроти в’їзду.

Із задньої кімнатки вибіг сторож:

— Ви чого тут хуліганите? — тонесеньким фальцетом закричав він. — Ось зараз міліцію як викличу!

— Слухай, дядьку, — примирливо сказав ватажок, поглядаючи на сторожа поверх темних окулярів. — Тут багато машин, і всі вони застраховані, а здоров’я в тебе одне. Тікай ліпше звідси!

Сторож обурено махнув руками, хотів був відкрити рота… але раптом осікся й мовчки стрибнув через парканчик. Мотоциклісти на мить спинилися, пропускаючи дядька.

— Треба було попередити його, що тут безпечно! — тихесенько зойкнула Тетянка. — Що тут захист!

І тут Тетянка перевела погляд на нещасну фізіономію подруги.

— І як я маю розуміти твої гримаси? — грізно спитала Тетянка.

— Ну хто ж знав, що ця Віка така розумна! — жалібно простогнала Ірка. Адже я ставила захист проти погані й чарів, а не проти звичайнісіньких живих байкерів!

Байкери тим часом круто розвернули свої мотоцикли — і кинулись на огорожу. Покутник закричав:

— Біжіть! Я їх затримаю!

— Ти впевнений? — кинула Ірка.

— Так! — хлопець рішуче повернувся до мотоциклістів, що були вже зовсім близько. — Я хочу спокутувати свій гріх! Ану дайте дівчатам спокій! — гукнув він.