Сєра

Але таким людям я скажу відразу — це не так. Ми не саєнтологи, не бабтисти, не

буддисти, не католики і не свідки Ієгови. Ми — не нова релігія. Ми — стара віра.

Віра забутих предків у світле майбутнє. Ми — християни. Істині християни. Ми не

з Московського патріархату. Ми не з Київського патріархату… Ми — Українського

Маркіян Камиш “Сєра”

37

Патріархату. Ми — віра, яка об’єднує. А знаєте, що всіх нас об’єднує? Всіх,

присутніх у цій залі?

Запала тиша. Така, коли ледь напружуєш уяву і можеш поклястися, що чув, як

тікає той здоровий електронний годинник на стіні. Ніхто не знав, що об’єднує

присутніх. Всі мовчали, але кожен лаштував свої химери і здогадки. Це може бути що

завгодно: зневіреність, палке тугодумство, прикра біографія, діти-наркомани,

тупість, маргіналізм, навіженість, бажання таємничого, простакуватість, віра у

красиві слова і обіцянки. Але ні, не це. Тишу порушив Пророк:

— Не знаєте. А я знаю… ми — Українці! І ми — Християни! І хочемо такими бути і

далі! Тому ми всі зараз тут. І я дещо маю вам розказати. Дещо, що приховували

від нас сотні років. Років рабства, брехні і боязні. Ми — це ви. І Ми — особливі. І

ось чому…

***

Сєра розказував про Трипілля. Про сатанинських містифікаторів і Пророків з