Сєра

нікуди. Але зараз він друга розумів — там і справді було Одкровення:

— Цюп, колися, тебе це збуджує?

— Майже. Сєр, сповідь — це акт довіри, як бабі цицьку полизати. Навіть краще:

не всі, хто тобі дає, дають полизати цицьку. А скільки з тих, які давали

полизати, дадуть себе сповідати?

— Залізна логіка.

Сєра увімкнув запис, перемотав улюлюкання засоромлених тіток, аж поки з

динаміку не линуло муркотіння головної сповідальниці: чудова дикція і такий

знайомий голос для всіх, хто дивиться телевізор частіше двох разів на місяць. Цюпа

аж завищав і нагострив вуха слухати:

— Як тебе звати, дитино?

— Ти знаєш хто я така.

— Ні.

Пиздоока назвалася.

— Ти хочеш мені щось розказати?

— Скажи, а це між нами?

— Я не маю права розголосити таємницю сповіді. За це мене анафемують, а душа

потрапить до пекла.

— Тоді я маю багато що розказати.