Сєра

— Сєронька блядь, а де ж твоя місіонерська привітність?

— У мормонів моя привітність. А цих підарів я вбити ладен.

— Слухай, Сєр. Ти обережніше взагалі, вибирай кого пиздити.

— В плані?

— Ти, взагалі, знаєш, хто саме наші гомо-гості?

— Ну хто?

Цюпа назвав Сєрі прізвище пиздоокої в картатому платті. Потім розказав про

підслухану розмову і наміри сповідатися. Сєра пару секунд кривився, пару секунд

мовчав, потім стрельнув недопалком в бік сміттярки і сказав:

— Сповідатися хоче? Ну шо ж, пиздити не будем, є ідея значно краща.

***

Сєра увімкнув мобілку, поставив диктофон на запис і пішов приймати сповіді.

Спочатку думав, що не пощастило — медійна потвора стала в чергу на сповідь

останньою і не дочекається, поки бабульки прошепотять Сєрі про всі свої провини.

Але згодом збагнув, що до чого. Він давно це помітив — існувало кілька типів

сповідальників: одні ставали попереду, говорили не все і швидко тікали. Жінки і

підлітки про гріхи, пов’язані з підгляданням, онанізмом, та рештою типових

таємниць віруючого, проговорювали тихо, нерозбірливо, і дуже швидко, так, аби

Сєра не почув, і простив усе до купи. Дехто розповідав детально, з почуттями, ніби

він зараз на Страшному Суді, плакав і продовжував акцентувати увагу на дрочці і