Розділ «КОРОТКІ ПОВІСТІ»

— Це ваша сусідка? — спитав пошепки Галапочка, коли вони схилилися над портфелем.

— Не розумію гумору! — обурився на повен голос чоловік. І гордо додав: — Це моя дружина.

Розфуфирена дама не знає, про що йдеться. І заявляє:

— Господи! Дружина. Все життя собі занапастила з оцим, — вона зверхньо покосувала на голову чоловіка.

— Не розумію гумору, — покірно промимрив чоловік.

Знову запанувала тиша.

Десь зверху від ліфта по сходах зацокотіли каблучки.

Галапочка спохватився:

— Ей, хто там? Добрі люди! Знайдіть ліфтера, хай нас визволить… Ми застрягли…

Кроки затихли.

Почувся дівочий голос:

— Ліфтер тільки до восьми. А вже дев’ять. Вибачте, я спішу…

Каблучки знову поцокотіли.

Жінка прокоментувала:

— Стелла з п’ятдесят восьмої. Знов на побачення побігла. Така сама, як її мама…

— Цікаво, що з ним? — кивнув Галапочка на ліфт. — Ви у цій техніці не розбираєтесь? — звернувся до чоловіка.

— У чому він розбирається! — перебила дама. — Він, крім дерматину і цвяхів, нічого не знає…

— Не розумію гумору, — сказав чоловік.

— Гумору, гумору! Ти ось ліфта відчини. О дев’ятій тридцять — хокей.

По сходах знову зачовгали кроки.