Розділ «Частина третя Полювання. Кров за кров!»

Чеслав. В темряві сонця

Чеслав ніяк не відреагував на її лайку. Але це її нітрохи не збентежило, а, здавалося, навпаки — ще більше долило оливи до вогню.

— Води дай, викидню! — заверещала сильніше баба. — Води!.. Води!.. Помира-а-а-ю!.. — і почала смикати себе за рідке волосся.

Чеславові хоч-не-хоч довелося вести Леду до джерела. Це було зовсім не легким випробуванням. Баба, незважаючи на свою недавню спритність, скаржилася на хворі ноги, ломоту в попереку, біль у голові, простріл у спині і в усі, тяжку втому, а тому доводилося часто зупинятися й чекати, поки вона перепочине. Окрім того, рот у неї майже не закривався й вивергав поперемінно то скарги, то люту лайку, яку вона сипала на свого провідника. Не допомогло й утамування спраги. Та Чеслав, схоже, її й не чув. Йому було зовсім не до баби та її стогонів.

Коли вони повернулися до балки між трьох пагорбів, тіні від дерев зробилися довшими, а спека вщухла. Сонце вже готувалося йти на спочинок, погасивши день.

Невже лісовий дух залишив його? Не захотів дати підтримки й заступництва? Чи ще зарано?

Чеслав уже вирішив улаштовуватися на нічліг, готуючись до тривожної ночі очікування й сторожкого сну, коли помітив, а ймовірніше, відчув, що в балку хтось спускається. Він пробіг очима по схилах пагорбів і за якийсь час таки побачив нового гостя. Це був Вишата.

Дивакуватий, як завжди, ішов, безтурботно озираючись навсібіч очима, повними цікавості. В одній жмені він ніс зібрані десь у лісі ранні, ще не доспілі ягоди, час від часу дістаючи їх відтіля й відправляючи у напіввідкритий рот.

Його-то чого сюди принесло? Дурня тільки й бракувало. От морока! Сам прийшов чи з кимось?

Чеслав через обережність вирішив не показуватися Вишаті на очі, а зачаїтися за деревом і подивитися, що хлопець робитиме далі. Може, пройде повз та й забереться геть? Аби тільки Леда не виказала. Чеслав глянув у бік, де сиділа на прив’язі його бранка. Але баба після походу до джерела, здається, угамувалася. Вимотавшись і стомившись остаточно від своєї долі невільниці, мабуть, задрімала в затінку під деревом.

А Вишата спустився вже схилом і тепер був зовсім близько від того місця, звідки спостерігав за ним Чеслав. Тут він сповільнив ходу і, здається, почав щось або когось розгублено виглядати серед дерев, обертався на всі боки, а його погляд обстежував геть усе, особливо там, де ріс чагарник. Хлопець явно когось шукав. Та, помітивши руду білку на дереві, він відвернувся й почав спостерігати за нею.

Чеславові набридли тривалі розглядини хлопця.

— Вишато! — тихо покликав він.

Той від несподіванки упустив ягоди з долоні, і вони розсипалися. Присівши, він відразу почав вишукувати їх серед трави, примовляючи:

— От дурні — розбіглися. Але Вишата знайде… Усіх знайде!.. Ось стривайте…

Та Чеслав гукнув його знову:

— Ти чого тут, Вишато?

Хлопець відповідав, наче й не було нічого дивного:

— Вишата ягоди збирав… Ось ще одна… Зорянку шукав. Вона від нього сховалася, лукава… Але він її все одно знайде!.. — тільки тепер Вишата підвів голову й почав роздивлятися, з ким же розмовляє. Нікого не виявивши, він обережно запитав: — Тут хтось є?.. Вишата чув… — і на його мармизі цікавість змішалася з тінню страху.

Чеслав не схотів більше лякати хлопця й вийшов з-за дерева. На обличчі дивака засяяла радісна усмішка. Він задерикувато почухав голову й розтріпав волосся, що і так стирчало, як сніп соломи.

— Вишата чує, а нікого немає… Чує — а немає… Дивно!.. — і засміявся веселим, безтурботним сміхом великої дитини.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чеслав. В темряві сонця» автора Тарасов В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Полювання. Кров за кров!“ на сторінці 45. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи