Далі йшлося про те, що на вулиці Донецький був розстріляний легковик, є постраждалі. Терористи зупинилися в готелі «Центральний», і, як виявилося після спілкування, більшість із них є громадянами Росії.
— Докричалися «Расєя!», накликали сюди терористів! — прошепотів схвильований юнак. — Треба не забути подякувати бабці.
«За інформацією, планується захоплення міського відділку міліції, — прочитав далі. — На думку експертів, протистояти окупантам, враховуючи чисельну перевагу, працівники міськвідділу МВД не зможуть».
— Забзділи! — Геннадій не тямив себе від обурення. — Серуни продажні!
«Наразі у місті Сєвєродонецьк панує повне безвладдя», — прочитав він і додав подумки: «Воно вже давно панує». Ще одне повідомлення: «Є інформація, що готується підрив аміакосховища на ПАТ «Сєвєродонецький Азот»
, що може призвести до багатотисячних жертв у місті та на прилеглій території в радіусі 50 кілометрів. Органи державної влади та правоохоронні органи зачинені й бездіяльні. Мер Сєвєродонецька перебуває у відпустці. Окупанти зайняті переслідуванням і знищенням інакомислячих. Жителі міста перебувають під владою терору».
— Весело! — сказав Геннадій, дістаючи з барсетки мобільник.
Він зателефонував Антону. Хто як не він повинен пояснити, що насправді відбувається? Друг довго не брав слухавку, нарешті озвався:
— Привіт, Генику!
— І тобі не хворать! Ти можеш пояснити, що відбувається? На місцевому сайті правда написана? — запитав Геннадій.
— Усе так і є, — відповів коротко і неохоче. — Що ти хочеш дізнатися? Наш відділок зачинений, місто захоплене.
— Скільки їх приїхало? Багато?
— Кілька десятків.
— А вас, озброєних правоохоронців, які мають зброю?
— Не знаю, напевно, п’ятсот, може, сімсот. Десь так.
— І ви зачинили приміщення й пішли по домівках? Так просто й легко «злили» місто?
— Зачекай, не гарячкуй! По-перше, не я приймаю рішення.
— Це я вже не раз від тебе чув, — нагадав Геннадій.
— А я чув від хлопців з СБУ ще раніше, що керівництво заздалегідь мало домовленість не чинити опору, якщо терористи прийдуть у місто, бо це приведе до людських жертв, а приміщення все одно захоплять, — пояснив Антон. — Не знаю, чи це достовірна інформація, чи на рівні чуток, але не наше місто першим захоплене, й воно не останнє.
— Але ж вас кілька сотень проти кількох десятків, могли б і не впустити у місто. А так… Як вас тепер називати? Зрадники? Слабкодухі? Чи дібрати інше слівце?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оголений нерв: роман» автора Талан С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 84. Приємного читання.