Оголений нерв: роман

— Ми всією родиною прийняли таке рішення, — твердо сказала Аліса, — і ми його не змінимо. Якби Нацгвардія мала якісь сили чи можливості, то вже давно була б тут. Згадай обіцянку Порошенка закінчити АТО за кілька днів? Кишка тонка. А на захист своєї землі стільки чоловіків стало! І мій Іван серед них. Я пишаюсь своїм сином.

— Алісочко, не губи свою дитину, прошу тебе.

— Усе буде добре, — сказала Аліса впевнено. — Я хотіла, щоб цю новину ти дізналася від мене, а не від когось іншого. І ще я просила б тебе поговорити з Геником, щоб він не розривав з Іваном дружбу. Іноді він відкрито висловлює свої погляди, а люди всякі бувають.

— Що ти маєш на увазі? — з тривогою в голосі спитала Настя.

— Сусід або знайомий може на нього донести новій владі, то старі зв’язки можуть знадобитися. Іван завжди готовий прийти на поміч Генику.

— Алісо, Алісо, — Настя похитала головою, — не хочеш ти мене послухати, не хочеш.

Аліса не стала більше розмовляти, швидко розпрощалася й поспішила додому. Настя перебувала в прострації. Їй щиро було шкода і подругу, і майбутнє Івана, яке занапащала рідна мати. Надвечір Настя ввімкнула комп’ютер. Передивилася новини, відповіла на листи. Останнім часом їх приходило звідусіль дуже багато. Знайомі і незнайомі друзі по Фейсбуку цікавилися, що відбувається на сході країни і зокрема у їхньому місті. Настя їм охоче відповідала в приватному листуванні. Для відкритого читання писати не ризикувала, бо АПС на сайті «Братья славяне» попереджала, що відслідковує всі дописи, мешканці з проукраїнськими настроями відповідатимуть за написані статті. Проте Настя постійно постила ті новини, які відповідали дійсності, та дописи на місцевих сайтах про реальні події. І навіть це змусило деяких її друзів по соцмережі злякатися і видалити її зі списку своїх віртуальних френдів. Особливо багато їх зникло на «Однокласниках», хоча з багатьма Настя разом навчалася.

Перечитуючи місцеві новини, жінка знайшла повідомлення про стрілянину вдень. Виявляється, що «виник конфлікт між двома угрупованнями сепаратистів і обійшлося без жертв». Сайт сепаратистів звітував про те, що їхня група швидкого реагування звільнила бранця, захопленого збройними бандитами з метою отримання викупу, та затримала шістьох бандитів, у яких було вилучено холодну та вогнепальну зброю.

«Бандити затримали бандитів, — посміхнулася сама собі Настя. — Схоже, що міліціонерам тепер нема чого робити, лише ходити на роботу й отримувати вчасно зарплату від української влади. Ні, вони таки працюють: щовечора на вулицях можна побачити патруль із двох міліціонерів та трьох ополченців».

Розділ 51

Нарешті Ніна зателефонувала і сповістила про свій приїзд. Настя нагадала сестрі, щоб вона не забула взяти з собою паспорт.

— Я в курсі справ, — сказала їй Ніна, — у нас там був телевізор, то я знаю, що робиться тут у вас.

Так і сказала «тут у вас», ніби вона все ще десь там. Насті захотілося побалувати сестру чимось смачненьким, тож вирішила купити хорошої ковбаски. По дорозі в магазин встигла зателефонувати Іванні й запросити на зустріч з рідною тіткою. На ґанку крамниці стояли патрульні, тож Настя опустила голову і хотіла швидше прошмигнути повз них, але міцна рука схопила її за зап’ястя. Вона підвела очі й на мить зустрілася поглядом з бородатим чоловіком.

— Ваш паспарт, — почула знайоме від кадирівця.

Настя розстібнула сумочку і намагалася швидко знайти в одному із відділень документ, але направлена на неї зброя розхвилювала, змусила дрижати кожну клітинку тіла. Вона не те щоб злякалася, але боковим зором бачила темний отвір дула автомата — і в голові роїлися здогадки про те, що з маленького дула вилітає куля вагою у кілька грам і цього достатньо, щоб відібрати в людини життя. Скільки їх відправив на той світ бородань? Хто його сюди кликав?

— Ось! — зітхнула з полегшенням і подала паспорт.

Чоловік погортав сторінки, повернув паспорт.

— За чєм хорошим? — спитав її.

— За ковбасою, — відповіла застібаючи сумочку.

— Купи для защітніка пачку «Мальборо», — чи то наказав, чи попросив — чорти його знають.