Розділ «Книга друга»

Незабаром вони добралися до хутора і постукали в першу хату. На поріг вийшов дід в фуфайці наопашки і в калошах на босу ногу.

– Заходьте, – попросив він, ні про що не розпитуючи. – А то ж хто сидить? – приглядався він до палісадника.

– То наш командир. Він поранений.

– Заведіть же і його, сердегу.

В хаті дід командував, як на позиціях:

– Стара, світи світло. Галько – засунь двері, а ти, Миколо, зодягайся.

І від його слів усе прийшло в рух: баба мацала на припічку сірники, дівчинка побігла в сіни і грюкнула засувом, підліток Микола шукав свої штани.

– Сідайте на лави, я зараз. Ти скоро там засвітиш?

– Десь сірники заткнула.

Нарешті баба засвітила світло і заметушилася біля печі.

– І борщ, і каша пшоняна, та все прохололо. Галько! Принеси з комори молоко.

Дід між іншим відкрив скриню та вишвирнув на долівку чорне шмаття. Чумаченко поклав на стіл ложку, тихенько взяв діда за рукав:

– Куди споряджати задумав?

– На вихід з окруженія…

– Тоді зашвиргуй назад. Ти що, на дезертирах підробляєш?

Дід наставив бороду вгору, затрусився, аж калоші захляпали:

– Ах ти ж, розсучий сину! Так я дезертирів скриваю? А ось ходім, я дідів скличу, вони з тобою поговорять, сопляче, як ти Дніпро покидав? Нашу славу козацьку позорив? Миколо, біжи по хутору, дідів скликай. – Господар так розійшовся, що годі вгамувати.

– Стій, не кричи, діду, – просив Дорош, постогнуючи від болю. – Як командир прошу тебе, чекай. Видно, ти дід добрий, радянський дід, тільки почекай. Ну, стій!

Куди там стояти! Дід вицупив із-за сволока батуру, якою, певно, не раз повчав свого внука Миколку, загнав Чума-ченка між кочерги. Чохов схопив зубами рукав гімнастерки, давився від сміху, дивлячись, як Чумаченко, відставивши руки, борониться від діда. Погасян крутив ложку, не знав, що робити: захищати Чумаченка чи чекати, що буде далі. Він просто не розумів, серйозно тут люди шарваркують чи на жарт. А дід до того здияволився, що вихопив з-під подушки гвинтівку і наставив на бійців.

– Ану, кидайте ложки, сукині сини! Шагом марш з хати.