Розділ «Частина друга Подвійна гра »

На цьому протокол допиту обривається, хоча складається враження, що це лише тільки його частина, не закінчена і ніким не підписана.

– То що далі робити? – спитав Василь Слєпньов свого начальника після останнього допиту.

– А ось що, – сказав Рибалко і пильно подивився на свого підлеглого. – Нам не можна гайнувати жодної години. Ти зараз, голубчику, візьмеш команду, ми тобі додамо ще ескадрон гусар і взвод спеціальних стрільців-мушкетерів, поїдете в те його село, здається, Баришківці?

– Баришківці, – потвердив Слєпньов.

– Подільської губернії? – уточнив Рибалко.

– Подільської, – потвердив Слєпньов.

– Отож, голубчику, поїдете в Баришківці і захопите, хоч би скільки це коштувало, самого Кульчинського.

– А якщо його там не буде? – спитав Слєпньов.

– Мусить бути, – з якимось особливим притиском сказав Рибалко. – Його ж банду, якщо вчинить опір, а думаю, що можуть вчинити, дозволяю знищити на місці.

– А все-таки, якщо Кульчинського не виявиться на місці? – спитав Слєпньов.

– Повернешся назад, – відповів Рибалко. – Чекати не треба.

– Може, тоді одразу їхати до другого його маєтку? – висловив пропозицію Василь Петрович. – Або до графині Войцицької?

– Я про це сам потурбуюся, – була відповідь. – Твоя справа – операція у Баришківцях. Зрозуміло?

«Щось тут не так», – подумав Слєпньов, але заперечувати не став. Його справа – виконувати, а не підозрювати в чомусь начальника.

5

План операції Рибалко розробив так, що гусари і стрільці разом із людьми Слєпньова вночі миттєво оточували маєток Кульчинського і захоплювали його. При спробі опору пропонували здатися. Якщо ж Кульчинський відмовлявся, маєток брали штурмом. Це мала бути унікальна в історії Російської імперії операція.

– А якщо його там не виявиться? – спитав Слєпньов. – Тоді як діяти?

– Штурмувати при відмові, – жорстко сказав Рибалко. – Щось ти багато перепитуєш, Василю Петровичу.

Він якось дивно-виразно подивився на Слєпньова. Щось у його погляді знову не сподобалося Василеві Петровичу. Але що? «Швидше б вирушити», – подумав Слєпньов.

Дорогою до подільського села він багато чого передумав. Але зрозумів, що його думки ні до чого не приведуть. Очевидно, лише у цій навальності й швидкості був їхній успіх. І діяти саме так у Рибалка були всі підстави. До Баришківців вони прибули під вечір. У лісі неподалік села Слєпньов наказав зупинитися і дочекатися, поки стемніє. А тоді вже й розпочинати штурм і захоплення.