Розділ «Частина четверта Зашморг»

– А давно його депортували?

– Минуло вже майже два місяці.

– Моли Бога за нього і сподівайся на краще, – порадив Данило.

– І все мені не йдуть з голови збройні виступи людей. Цікаво, чи селян так допекли, що виявили непокору, чи хтось їх організував?

– Думаю, що без організаторів не обійшлося, бо виступи були під гаслами СВУ.[12] Чув про них? – тихим голосом спитав бандурист.

– Трохи чував, – відповів йому в тон Павло Серафимович. – Це Спілка визволителів України?

– Еге ж.

– І чим закінчилися виступи?

– Заарештували НКВСники багатьох спілчан, у березні по справі СВУ у Харкові почалися судові процеси. Ось так! А чи правда то – не знаю. Розповідаю тобі те, що почув від людей. За що купив, за те й продаю! – хитро посміхнувся Данило.

– Скажи мені, Даниле, чи в усіх колгоспах такий безлад, як у нас? Якби не жінки, то за зиму вимерзла й видохла б уся скотина колгоспна. Вони організували й годівлю тварин, і соломи з дому нанесли, й дрова тягали.

– Таке саме всюди. Справа нова, потрібно було до неї залучати справжніх господарів, як ти, наприклад. А де такі люди? Хто в засланні, хто вчасно розпродав усе і подався у світи шукати іншої долі, а хто залишився одноосібником, до останнього плекаючи надію й надалі працювати на своїй землі. Нема господарів у комунах, немає, – Данило скрушно похитав головою. – Понасилали партійних керівників, які вміють лише командувати, та й то переважно з Росії. Можливо, вони й були добрими бійцями у громадянській, але ж вони не знають сільських мешканців, не відають, чим живе та дихає село. А голів колгоспів із кого вибрали? З бідняків, які не вміють дбати про худобу, бо її не мали. А прийде посівна? Що вони робитимуть, якщо не мають ніякого досвіду? Втім, це лише мої роздуми.

– Все правильно ти кажеш, Данило. Так воно і є.

– Не встигли організувати колгоспи, – продовжив бандурист, – як люди почали звідти тікати.

– Як то?

– Пишуть масово про вихід, – пояснив старий.

– Я чув про таке одним вухом, але не повірив, – зізнався Павло Серафимович.

– І їм дозволяють?

– Раніше про вихід із колгоспу не могло йти мови, а після статті Сталіна пом’якшилося керівництво. Звичайно ж, умовляють не робити цього, як можуть, агітують, лякають великими податками, але ж, за законом, не мають права заборонити.

– Тихо! – сказав Павло Серафимович. – Здається, хтось прийшов.

Двері розчинилися, і до хати завітали Варя й Ольга. Жінки привіталися, а старша донька почала з порога: