У бій за волю

З крові витирала,

Та про Йвася, про дитину,

Прохожих питала.

Через силу допиталась…

Несміло підходить,

А на дворі — Боже, Боже! —

Дитиночка ходить!

— Не здержала та й побігла, —

— Дитиночко моя!

Це я, ненька, не впізнаєш?

Та шо це з тобою?!

Івасику!! — Й без пам’яті…

Хотіла обняти,

Та пан Іван відвернувся.

Бо вийшла із хати

Господиня привелеба

— Чужинка триклята…

Застидався латаною,

Пожалів собачку

Єхидною чужу шкуру